33 Науковець — чистий аналітик настільки звикає бачити в об’єкті аналізу демонстрацію певних верифікованих чи спростованих принципів, що живе за один крок від нього. Між ним і реальним світом стоять закономірність, пояснення, необхідність класифікувати. Після доторку Мідаса все перетворювалось на золото, після доторку такого науковця все перетворюється на свою функцію в його аналізі.
34 3 цим зв’язана й інша небезпека. Сучасна наука така складна, що спеціалізація стає суттєвою, причому не тільки в інтересах ефективності науки чи промисловості, але як наслідок самої природи розумових здібностей. Багатогалузевий учений вимирає — не тому, що відмирає бажання бути таким ученим, а тому, що галузі надто численні і надто складні.
35 Чиста наука і нечиста економіка вимагають, щоб науковець більшу частину свого свідомого життя жив на якійсь колісній шпиці подалі від справжньої втулки суспільства, членом якого він є, і справжньої втулки моменту свого існування. Це породжує характерну й очікувану дволикість сучасного науковця: наукову моральність та суспільну позаморальність.
У науковців природжена схильність ставати рабами держави.
36 Науковий спосіб мислення, будучи тотально науковим, стає ненауковим. В нашій історичній фазі домінує полюс науки, але де полюс — там і контрполюс. Науковець розкладає все до атомів, але хтось же повинен синтезувати; науковець усе розкидає — хтось повинен збирати докупи. Науковець деталізує — хтось повинен узагальнювати. Науковець дегуманізує— хтось повинен гуманізувати. Науковець повертається спиною до того, що поки ще — і, можливо, назавжди — перевірці не піддається, але хтось же повинен не відвертатися.
37 Мистецтво, навіть найпростіше, є вираженням істини надто складної, щоб її виражала — чи була здатна виразити — наука. Це не означає, що наука в якомусь відношенні нижча від мистецтва, а що вони мають різне призначення і застосування. Мистецтво — людська стенографія знань, плавильний тигель, алгебра, приголомшлива конденсація — у випадку високого мистецтва — цілих галактик думок, фактів, спогадів, емоцій, подій, переживань до десяти рядків у «Макбеті», до шести тактів у Баха, до квадратного фута полотна у Рембрандта.
38 Може здатись, що певні наукові закони аналогічні високому мистецтву: вони конденсують безліч феноменів до одного твердження. Але це твердження абстрагує — а не концентрує — реальність.
39 Всі мистецтва схильні ставати наукою або ремеслом, однак посутня таємниця мистецтва в тому, що митець постійно перевищує всяке передбачення науки про мистецтво чи мистецького ремесла, і він ніколи не вкладається в науковий опис і оцінку того, що таке мистецтво і яке мистецтво добре, а яке погане.
40 Мистецтво — завжди комплекс над наукою. Це комп’ютер над комп’ютерами. Можна закласти смаки тисячі знавців музики в комп’ютер, який писатиме відтак «їхню» музику, але це суперечило б великому принципу: артефакт є насамперед тим, що могла створити тільки одна людина. Це твердження одного перед лицем усіх, а не твердження для всіх через одного.
41 Науку може — чи могла б — творити машина; мистецтво вона не творитиме ніколи. Це — визначення того, чим мистецтво повинно і мусить бути для людства, а не заперечення уже доведеного факту, що наука здатна вельми досконало фабрикувати те, що може скидатись на мистецтво.
42 Хороший науковець обрізає пуповину між своєю особистістю, своїми емоціями, своїм «я» — і своїм творінням: відкриттям нового закону, або феномена, або властивості. Але хороший артефакт — завжди людська кінцівка, відросток, друге «я». Наука позбавляє конкретного втілення, мистецтво — втілює.
43 Існує спокуса розглядати артефакт як феномен, який найкраще можна зрозуміти тільки завдяки науковому аналізу і класифікації; звідси такі науки, як історія мистецтва і критика. Тут закорінена ілюзія, ніби все мистецтво охоплюється наукою, яка може описувати його, оцінювати і розподіляти по категоріях; звідси сміховинна віра в те, що мистецтво, врешті-решт, дещо «нижче», ніж наука, так ніби природа — то дещо нижче, ніж натуральна історія.
44 Сцієнтизація мистецтва, характерна для нашого віку, абсурдна. Наука позбулася пут мистецтва і тепер заковує його сама. Передусім сцієнтизується глибинна властивість мистецтва — таємниця. Тому що хороша наука намагається знищити те, що хороше мистецтво старається викликати: таємницю, згубну для першої і життєво важливу для другого.
45 Звичайно, я не збираюсь відмовляти у корисності науковій критиці — натуральній історії — мистецтва. Але хотілось би бачити знищеним уявлення, ніби мистецтво є псевдонаукою, ніби достатньо пізнати мистецтво, ніби мистецтво пізнаване в тому ж смислі, в якому пізнавані орбіта електрона чи ембріон кроля.