Выбрать главу

66 Той, хто прагне престижу, завжди намагається знайти себе в спорті, особливо — за мирного часу. Багато що пояснюється шляхетністю ранніх Олімпійських ігор в шостому-сьомому віках до Різдва Христового і їхнім пізнішим занепадом при римлянах. Однак гілочка маслини була вже надто вагомою нагородою. Змагання — потреба триматись нарівні і прагнення перевершити — переслідує людство. Але вистачає й існуючих у дійсності сфер для змагання — не треба вигадувати штучних.

67 Спорт — зручна нагода для особистої насолоди, ситуація, в якій можлива поява краси. Але це змагання зовсім не заради престижу. Просто гра. Переможець спритніший або удатніший, перемагаючи, він не обов’язково у будь-якому відношенні в будь-якій грі є кращою людиною, ніж переможений.

68 Майже всі великі види спорту, популярні в світі, походять з Британії. А от етику аматорської гри Британія експортувати не зуміла. Більшість іноземців — а тепер і багато англійців — хочуть перемагати будь-якою ціною в межах правил, і вони дотримуються їх тільки тому, що гра без правил — це війна.

69 Є суспільства, орієнтовані на засоби, для яких гра — просто гра, і суспільства, орієнтовані на мету, для яких гра — це вигравання. В першому випадку якщо хтось щасливий, то це означає, йому усміхнулась удача; в другому ніхто не може бути щасливим, якщо йому не усміхнеться удача. Вся спрямованість еволюції і історії підказують: якщо людина збирається вижити, вона повинна орієнтуватися на засоби.

70 Головна функція всіх великих видів людської діяльності— мистецтва, науки, філософії, релігії — наближення людини до істини. Не виграш, не подолання іншої команди, не непереможність. Нинішня метушня довкола аматорів і професіоналів — пусте. Будь-який спортсмен, котрий грає головним чином для того, щоб виграти, — тобто головним чином не заради насолоди від гри — професіонал. Він може не прагнути грошей, зате прагне престижу, а престиж — річ така ж нечиста, як і золото.

Винуватість

71 Вислів, що злочинність залежить від суспільства, давній; поза всяким сумнівом, так само давня і цинічна відповідь, що суспільство залежить від злочинності. Один з найзловісніших фактів сучасної статистики полягає в тому, що коли збільшується населення, то злочинність зростає не тільки в абсолютних показниках, а й у відносних. Проблема винуватості — як для суспільства, так і для загальнолюдської освіти — вельми далека від того, щоб мати суто академічне значення.

72 Існують дві крайні точки зору. Перша: всі злочинці мають повну свободу волі; друга: вони її не мають. Ми живемо в суспільстві, будучи впевненими в першому, але як індивіди здебільшого схиляємось до другого.

73 Суддя каже злочинцеві: злочин, який ви скоїли, — мерзенний. А мав би сказати: вчинок, який ви зробили, завдав шкоди суспільству і є ознакою того, що ви душевнохворий або розумово відсталий; іменем суспільства прошу вибачити мене, якщо виною ваша незадовільна освіта, і співчуваю вам як людині, якщо виною — фактори спадковості; тепер я потурбуюсь, щоб ви одержали якомога кращі утримання і догляд. У світі, яким він є, жоден суддя не насмілиться бути таким до абсурду гуманним, бо чудово знає: суддя — слуга закону, а не справедливості. Ми твердимо, що жити в умовах політики ядерного стримування жахливо. Але з пори інституціоналізації права ми незмінно жили в умовах політики стримування, а не істинно людської справедливості. Для того, щоб стримувати злочинність на практиці, самих тільки спроб виправити злочинців, звичайно, замало, але не більше користі буде, коли суспільство у відповідь на це зовсім відмовиться від спроб їх виправлення. Засіб існує, однак сьогодні нам до нього ще далеко.

74 Хвора людина не без підстав може ненавидіти суспільство за те, що її відправляють до в’язниці, а не до лікарні.

75 В істинно справедливому суспільстві винуватість, безумовно, буде висновком науковим — не моральним. Жодне суспільство не є невинним у злочинах, які скоєні в ньому; нам дуже добре відомо, що біологічно невинних ми називаємо юридично винними просто для зручності. Старий аргумент такий: якщо люди почнуть вірити, що не можуть не коїти злочинів, то вони почнуть коїти злочини, від яких могли б утриматись.