9 Вона знає, що всі релігії і політичні вчення існують faute de mieux[16]; це комунальні послуги.
10 Вона знає, що Більшість схожа на глядачів, підвладних силі чарівника, які, здається, нездатні діяти самі, а лише служать матеріалом для його трюків; і вона знає, що справжня доля людини — самій стати магом.
11 Вона знає все це тому, що сама — одна з Більшості.
12 Прийняти свою обмежену свободу, прийняти свою ізольованість, прийняти відповідальність, пізнати свої власні можливості і тоді завдяки їм гуманізувати ціле: ось що найкраще в даній ситуації.
Додаток
До створення цих нотаток — і до багатьох ідей у них — насправді мене підштовхнув Геракліт[17]. Він жив у Малій Азії, в Ефесі, за п’ятсот років до Різдва Христового. Це не викликає сумніву; решта — більш чи менш правдоподібна леґенда. Розповідають, що він походив із сім’ї правителів, але правити відмовився; що вчився в найкращих школах, але стверджував, що освіту здобував самотужки; що вважав за краще гратися з дітьми і бродити по горах, аніж вислуховувати заяложені банальності іменитих сучасників; що був запрошений Дарієм до двору, але відмовив йому; що любив загадковість і був прозваний «Темним»; що ненавидів тодішні маси, Більшість, і що смерть його була жалюгідною. Все, що залишилося від його вчення, може поміститись на дюжині друкованих сторінок. Нижче йдуть основні фрагменти його вчення — деякі справжні, деякі взяті з Гіппократового корпусу.
Цей світ, для всього один і той же, не був створений ні богом, ні людиною.
Протилежність — благотворна.
Якби не було несправедливості, люди не знали б і справедливості.
Війна [біологічний конфлікт загалом] справедлива, тому що все виникає завдяки Війні.
Початок і кінець — одне й те ж.
Навіть сплячі діють.
Усім керує keraunos[18] [грім з блискавкою, хаос, випадок].
Переміни — це відпочинок.
Все, що ми бачимо, — це смерть.
Одна-єдина мудрість і хоче, і не хоче називатись Богом.
Людський рід не має розуміння; але Логос [божественний закон, еволюція] має.
Як ви можете сховатись від того, що завжди присутнє?
Не буде краще, як люди матимуть все, що забажають.
Людина, як світло вночі, загоряється і гасне.
Для Бога все добре, чесне і справедливе. Це люди вважають одне справедливим, інше несправедливим.
Більшість відвертається від того, що ії стосується найбільше.
Найшанованіша людина знає, що саме шанують, але не більше. Але правда завжди спостигне брехунів і обманщиків.
Всезнайство не вчить розуму.
Більшість не знає ні як слухати, ні як говорити.
Більшість молиться статуям, як би могла говорити до будівель. Вона не розуміє ні богів, ні філософів.
Діонісійство [ритуалістична реліґія]— все одно що пекло.
Більшість події свого життя тлумачить невірно; вона узнає про речі; і затим уявляє, що знає їх.
Навіть осли знають: солома краща від золота.
Хоча Логос [закон еволюції] — всюдисущий, Більшість поводиться так, ніби кожний має свою власну мудрість.
Звичай і природа не узгоджуються, бо Більшість творила звичаї без розуміння природи.
Яким постає хлопчик супроти чоловіка, такою ж постає людина супроти Логоса.
Арістос [добра людина за Гераклітовим визначенням того, що складає добро, незалежність суджень і стремління до внутрішньої мудрості і внутрішнього знання] вартий десятка тисяч інших.
Мудрість полягає в одному: знати, що керує всім через усе.
Ті, що пробудились [кожний арістос], мають один спільний світ, ті, що сплять [Більшість], живуть кожний у своєму окремішньому світі.
Всі люди зайняті одним: пізнавати самих себе і бути розсудливими.
Найбільша чеснота — казати і діяти по правді у згоді з природою.
Інколи слухайся тільки одного.
Золотошукачі копають багато, а знаходять мало.
Щоб перевіряти твердження і робити ориґінальні твердження, потрібен однаковий розум.
Нічні гуляки [любителі темряви], Маги [професійні містифікатори], жерці Бахуса та жриці діжок, втаємничені [обрані, які хваляться своєю обраністю] — це зло.
Реліґійні обряди не мають святості.
Хто любить мудрість, мусить знати багато.
Суха душа наймудріша і найкраща.
Людина зростає від свого найменшого до свого найбільшого, уникаючи надмірностей і виправляючи недоліки.
17
Фрагменти Геракліта подаються в інтерпретації Джона Фаулза. Одні з них близькі до буквального змісту першоджерел, інші дані у формі вільного переказу або в скороченому вигляді. Коментарі у квадратних дужках належать Джону Фаулзу. Нумерація фрагментів у книзі відсутня. Переклад виконано з англійської мови з урахуванням перекладів з давньогрецької на українську М. Соневицького («Філософська і соціологічна думка», 1991, № 4) та на російську О. Лебедєва (Фрагменти ранних греческих философов. Ч. 1, М., 1989). (Прим. пер.)
18
Джон Фаулз залишає давньогрецьке слово