Джура затамував подих. Ось вона, мить його зміни. Мить остаточного вибору. Мить прокляття.
Він рішуче розрізав пучку вказівного пальця і обережно, незграбно вивів: Severyn. Прізвище вийшло зовсім нерозбірливим. Кров тихо зашипіла на папері, на мить блиснувши багрянцем.
От і все. Ніяких громів, блискавиць, сурм чи землетрусів — просто і буденно.
— Примірник договору єдиний та зберігається у мене, — сувій блискавично згорнувся в руці Ґаада та зник. — Вітаю! Ще один відчайдух, ще один підпис, ще одна ланка... Випий за це.
Северин похитав головою. Спрага довго шкрябала йому горло, але він не хотів торкатися потойбічного питва.
— Випий, — наказав Ґаад тоном, від якого Северин уже наступної миті пожадливо ковтав із ближчого кухля.
То було найкраще пиво, яке він коли-небудь куштував. Юнак відчув, ніби зцілився від усіх хвороб, як свіжі сили біжать його венами, як ворушиться волосся на голові...
— От і добре, — мовив господар звичним голосом і собі приклався до кухля. — Ти прийшов від печери. Сам знайшов стежку до неї?
У багряних очах без зіниць тліла цікавість.
— Ні. Мене провели.
— Чесний, — вишкірився Ґаад. — Бачу цілунок на твоїх губах. Ще віддаля його помітив. Що вона у тобі розгледіла? Чому відзначила?
Джура стенув плечима. Поставив порожній кухоль на стіл.
— Я можу йти? — спитав Северин обережно.
Він не хотів почути того голосу вдруге.
— Не поспішай. Наостанок пропоную зіграти, — химерний чоловік зміряв юнака поглядом і додав: — Це пропозиція, а не наказ.
— Що за гра? — про неї Захар не попереджав.
— О-о-о, дуже цікава та проста водночас!
Господар помітно збадьорився, багряні очі запалали. Перед Северином на столі з'явилося дев'ять карт, три ряди по три карти. Чорні сорочки прикрашали вовчі черепи з червоними зіницями.
— У цій колоді сім білих, одна червона і одна чорна карта, — жваво заходився пояснювати Ґаад. — Витягнеш білу — нічого не станеться. Витягнеш червону — отримаєш подарунок на додачу до нових здібностей. Витягнеш чорну — помреш на місці. Тягнути можна лише раз! Незалежно від свого рішення, ти забудеш про цю гру, коли підеш звідси.
Ґаад підморгнув.
— Ну що? Зіграєш?
Северин вагався недовго. Пиво підказувало: хіба після підпису на тому сувої щось може його налякати? Миттєва смерть — найменш страшна річ, яка тепер може трапитися!
— А давай.
— Оце справа! — Ґаад ляснув у долоні. — Обирай, сміливцю.
Багряні очі жадібно споглядали, як обличчям Северина бігли тіні сумнівів, а рука нерішуче переходила від карти до карти. Погодитися на гру виявилося значно легше, аніж обрати карту. Смерть, яка мить тому була простим словом, тепер ховалася в якійсь з них... Якій?
— Ця, — палець зупинився на карті, що лежала по центру.
— Ти певен?
Клятий Ґаад умисно сіяв сумніви. Але Северин не дав збити себе з пантелику.
— Так!
І карта перегорнулася сама по собі. Біла.
Северин почувався пошитим у дурні.
— Обожнюю дивитися на муки вибору, — сказав Ґаад із широкою посмішкою. — Суміш жадібності, непевності, запалу, страху... Так і пив би.
Він глибоко затягнувся люлькою, пахкнув димом на комашок, що роїлися над тацею з фруктами.
— Це було сміливе рішення, але, як бачиш, нічого не принесло. Таке трапляється, — Ґаад задумливо постукав пальцем по цибуху. — Але я дозволю тобі зіграти вдруге. За те, що прийшов від печери. Згода?
Якийсь дивний шал заволодів Северином. Захар, напевно, не схвалив би його азарту, але учитель лишився далеко, а він сидів тут сам-на-сам із могутньою потойбічною потворою.
— Згода.
Карти змішалися, затасувалися зі швидкістю, непідвладною людському оку, а потім заново розляглися три на три.
— Обирай обачно!
Цього разу Северин думав кілька хвилин, прискіпливо вглядаючись у кожну карту. Ґаад докурив люльку і мовчки зорив на обличчя гостя.
Нарешті джура посміхнувся. Якщо він бодай трохи зрозумів натуру Ґаада, то відповідь мала бути правильною.
— Серед них немає червоної.
Багряні очі спалахнули.
— Ти певен?
Северин не був певен.
— Так.
Господар відклав люльку і насупився.
— Хочеш сказати, що я тебе дурю?
У його голосі почулися нотки, від яких тряслися жижки, але Северин не відступив.
— Не відкидаю такої можливості.
— Тоді перегорни всі карти, нахабо! — прогуркотів Ґаад. — Якщо там виявиться червона, я відніму двадцять років від твого життя. Все ще певен?
У відповідь Северин мовчки почав перегортати карти. Перші сім обернулися швидко, сяйнувши білою черевиною. Над восьмою Северин постояв, збираючись із духом. Ґаад хижо посміхався.