Выбрать главу

Холлі дмухнула в мікрофон, убудований у шолом. — Фоулі, чи не намічається якогось літака?

— Зараз перевірю радар. Так, подивимось. На твоєму місці я б метрів на двісті спустився. Із Мала­ги летить Боїнг 747. Через кілька хвилин буде зовсім близько. Тебе він не зачепить, але може збити наві­гаційну систему шолома. 

Холлі скерувала літальний прилад на потрібну висоту. Небо над головою перетнув велетенський лі­так. Якби не звукові фільтри, барабанні перетинки полопалися б.

— ОК. Зіткнення з одним апаратом із туристами вдалося уникнути. Що далі?

— Тепер чекатимемо. Якщо щось термінове, я тебе викличу.

Довго чекати не довелось. Менш ніж через п’ять хвилин у динаміках почувся голос Фоулі.

— Холлі. Дещо є.

— Знову радар?

— Ні. Отримав із «Сентинеля». Стривай, я пере­шлю файл на твій шолом.

На візорі Холлі з’явився звуковий файл. Щось схоже на дані сейсмографа.

— Що це? Запис телефонної розмови?

— Не зовсім,— відповів Фоулі.— Один із мільяр­дів файлів, що «Сентинель» присилає нам щодня.

«Сентинель» — система спостереження, якою кентавр користується, щоб отримувати інформацію із секретних американських та російських супутни­ків. Ціль — моніторинг усіх телекомунікаційних систем людей. Звісно, кожен телефонний дзвінок прослухати неможливо. Тож комп’ютер запрограму­вали таким чином, аби він реагував на певні слова. Наприклад, якщо в розмові з’являлися слова «ельф», «небесний» і «під землею», комп’ютер негайно починав записувати розмову. Чим більше звучало фраз, пов’язаних із Народом, тим більше сигналів подава­ла машина.

— Цей телефонний дзвінок пролунав у Лондоні кілька хвилин тому. В ньому повно ключових слів. Такого я ще не чув.

— Програти,— віддала Холлі голосову команду. По діаграмі поповзла вертикальна рисочка курсора.

— Народ,— почула вона крізь перешкоди,— ЛЕП, магія, Небесне місто, транспортери, ельфи, Б’ва Келл, тролі, блокада часу, Рекон, Атлантида.

— Це і все?

— Тобі недостатньо? Той, хто це сказав, мабуть, збирається писати нашу біографію.

— Але ж це лише набір слів. У ньому немає ніяко­го сенсу.

— Гей, навіщо зі мною сперечатися? — відповів кентавр.— Я лише збираю інформацію. Це має бути пов’язане з пеленгуванням. Дві такі події в один день — це не просто збіг обставин.

— Гаразд. Маємо точні координати?

— Дзвінок надійшов із кріогенного інституту в Лондоні. Але щоб ідентифікувати голос, «Сентинелю» потрібна краща якість. Нам просто відомо, що дзвінок зробили в помешканні інституту.

— Кому телефонував наш таємничий незнайомець?

— Дивно. Він телефонував на гарячу лінію крос­вордів «Times».

— То, може, всі ці слова — відповіді на сьогодніш­ній кросворд? — із надією в голосі запитала Холлі.

— Ні, я перевірив. У ньому не було жодного сло­ва, пов’язаного з ельфами.

Холлі перемкнула крила на ручний режим.

— Гаразд, час дізнатися, хто ж то був. Надішли мені координати інституту.

Холлі підозрювала, що то фальшива тривога. Що­дня надходили сотні таких дзвінків. Фоулі був таким параноїком, який уважав, що почалося вторгнення Людей Бруду щоразу, коли він чув слово «магія» в якійсь телефонній розмові. Якщо врахувати остан­ні тенденції у фільмах і відеоіграх, це слово повто­рювали доволі часто. Поліцейські витратили не одну годину на перевірку житла, звідки поступили ті теле­фонні дзвінки, і як правило, з’ясовувалося, що то просто якийсь малий грався на своєму комп’ютері.

Скоріше за все, цей фантомний телефонний дзві­нок був результатом збою на лінії, або хтось нама­гався знайти субтитри до якогось голлівудського фільму, чи навіть офіцер ЛЕП, що працює під при­криттям, намагався додзвонитися додому. Але сьо­годні, Фоулі має рацію, усе потрібно ретельно пере­вірити.

Холлі викинула ногу вперед і пірнула вниз. Пра­вила такий маневр забороняли. Усі рухи мали бути контрольованими і поступовими, але навіщо ж літа­ти, якщо ти не можеш хоча б трохи розім’ятися?

Кріогенний інститут «Льодовиковий період», Лондон

Артеміс притулився до заднього бамперу фургона. Дивно, як швидко змінюються пріоритети. Сьогодні вранці його хвилювало, які черевики взути, а тепер він не може думати ні про що інше, лише про те, що життя його друга висить на волоску. І обірватися цей волосок може будь-якої миті.