Холлі натиснула на курок один раз. Іще одне натискання, і активується лазер.
— Дві секунди.
— Так. Поїхали.
Клац. Із дула «Нейтрино» вирвався помаранчевий промінь концентрованого тепла і увійшов у груди Батлера. Якби охоронець був притомним, він би вже відключився. Відтаяв акуратний кружечок льоду, пара піднялася до стелі й осіла конденсатом.
— А тепер,— наказав Фоулі, і голос у нього мало не зірвався від напруги,— звузь промінь і сфокусуй його.
Холлі вправно змінила настройки лазера великим пальцем. Якщо промінь звузити, він стане більш потужним, але лазер необхідно сфокусувати, аби не розрізати Батлерового тіла.
— Виставлю п’ятнадцять сантиметрів.
— Добре, але поквапся; тепло поширюється.
Шкіра на грудях Батлера повернула свій колір, лід по всьому тілу почав танути. Холлі знову натиснула на курок. Цього разу вона зробила надріз у вигляді півмісяця. Із рани виступила єдина краплина крові.
— Не тече,— завважив Фоулі.— Добре.
Холлі опустила зброю:
— Що тепер?
— Тепер заводь руки всередину і випускай туди всю свою магію, до останньої краплини. Не просто спостерігай, як вона витікає, а штовхай її туди.
Холлі скривилася. Ця частина їй ніколи не подобалася. Байдуже, кілька разів вона вже проводила зцілення, їй було дуже неприємно совати пальці до нутрощів інших. Вона склала великі пальці разом і засунула їх до рани.
— Зцілися,— видихнула вона, і по пальцях потекла магія.
Над раною зметнулися блакитні іскорки, немов за горизонт падали зорі.
— Іще, Холлі,— сказав кентавр.— Іще трохи.
Холлі напружилася. Магія спочатку потекла густим потоком блакитних іскор, але скоро сповільнилася.
— Ну от,— ледь вимовила Холлі.— Майже нічого не лишилося на захист по дорозі додому.
— Тоді,— наказав кентавр,— відійди, доки я тобі не скажу. Тому що зараз і небу буде гаряче.
Холлі відступила до стіни. Якусь мить нічого не відбувалося. Раптом Батлер вигнувся, мало не підстрибнув. Холлі почула, як захрустіли хребці.
— Зцілення почалося,— схвально сказав Фоулі.— Це найлегша частина.
Батлер знову впав у камеру, зі свіжої рани бризнула кров. Магічні іскорки переплелися, на грудях чоловіка утворилося щось на кшталт вібруючої решітки. Батлер підскакував на ношах, немов горох у брязкальці. Магія почала змінювати атоми. Над тілом наче туман завис — то через пори виводилися токсини. Кірка льоду навколо тіла відразу ж розтанула, і краплини води осіли конденсатом на стелі. Пакети з льодом лопалися, як повітряні кульки, кристали розліталися по всій кабіні. Холлі немов опинилася в центрі різнокольорової грози.
— Залазь туди! — крикнув у вухо Холлі Фоулі.
— Що?
— Залазь до камери. Магія піднімається по хребту. Ти маєш тримати його голову нерухомо, щоб усі пошкоджені клітини відновилися. А якщо вже вони зціляться, назад повернути не можна.
Клас, подумала Холлі. Утримати Батлера нерухомим. Жодних проблем. Вона підійшла ближче, по візору заторохкотіли кристалики.
Тіло людини здригалося в камері, оповите хмарою пари.
Холлі поклала долоні на скроні Батлера. Вібрації передалися до її рук, а скоро затрусилося і все тіло.
— Тримай його, Холлі. Тримай!
Холлі нахилилася до камери, навалилася на голову охоронця всією своєю вагою. Але вона навіть не могла зрозуміти, допомогло це чи ні.
— Ну, починається! — сказав їй у вухо Фоулі. — Приготуйся!
Магічні іскри добігли до Батлерової шиї, перейшли на обличчя. Блакитні спалахи дісталися до очей, помандрували по оптичних нервах просто в мозок. Очі Батлера розплющилися, завертілися в різні боки. Рот також не лишився осторонь. З язика злетіла довга низка слів різними мовами, і жодне з них не мало значення.
— Мозок перевіряє систему,— пояснив Фоулі.— Просто аби переконатися, що все в робочому стані.
Кожен м’яз, кожен суглоб напружувався до межі, здригався, розтягувався, вивертався. Волосяні фолікули почали працювати з неймовірною швидкістю, і за хвилину виголений череп Батлера вкрився густою гривою волосся. Короткі нігті перетворилися на тигрячі кігті, підборіддя заросло кошлатою бородою.
Холлі ледь трималася. Мабуть, саме так почуваються ковбої на родео, коли намагаються приборкати якогось дикого бичка.
Нарешті іскри розсіялися, злетіли в повітря, як над вогнищем. Батлер заспокоївся. Тіло лежало за п’ятнадцять сантиметрів від води. Дихання було повільним і глибоким.
— Нам удалося,— сказала Холлі і сповзла по кріогенній камері на коліна.— Він живий.