Не пройшло і п’яти секунд, як мікрофон було знайдено. Арно Блант із тріумфом роздавив чоботом крихітний циліндр.
Спіро зітхнув.
— Не сумніваюся, Арно, що цей маленький електронний прилад коштує набагато більше, ніж ти можеш заробити за все своє життя. Не знаю, чому я й досі тебе тут тримаю. Вже давно треба було тебе позбутися.
Блант поморщився. Ці зуби у нього були плексигласові, наполовину наповнені блакитною олією. Знаряддя смерті.
— Мені шкода, містере Спіро.
— Ти ще й не так пошкодуєш, мій зубастий друже,— сказав Артеміс.— Сюди прямує Батлер.
Блант мимоволі зробив крок назад.
— Не думай, що твої вигадки мене налякають. Батлер мертвий. Я сам бачив, як він відійшов в інший світ.
— Може, він і відійшов в інший світ. Та чи бачив ти, як він помер? Якщо я правильно пам’ятаю перебіг подій, після того як ти підстрелив Батлера, він підстрелив тебе.
Блант доторкнувся до скроні.
— Просто пощастило.
— Пощастило? Батлер — непоганий снайпер. Я б не казав такого йому в очі.
Спіро напружено розсміявся.
— Хлопець тобі баки забирає, Арно. Йому лише тринадцять, а він грає на твоїх нервах, як на роялі в Карнегі-холл. Гей, візьми себе в руки, чоловіче, ти ж професіонал.
Блант спробував це зробити, але привид Батлера не йшов у нього з голови.
Спіро повернув Сі-Куб на подушечку.
— Усе це цікаво, Арті: і твої погрози, і дотепні жарти, але це нічого не означає. Я знову переміг. Для мене це просто гра. Забавка. Твоя маленька вилазка дуже зворушлива, але вона має тебе дечому навчити. Ти маєш зрозуміти, що все скінчилося. Цього разу ти лишився сам, і в мене немає часу на інші ігри.
Артеміс зітхнув, ніби визнаючи перемогу.
— Усе це був просто урок, аби показати, хто тут хазяїн?
— Саме так. Декому потрібен час, щоб чомусь навчитися. Чим розумніший ворог, тим більше його. Ти мав зрозуміти, що ти мені не суперник.— Спіро поклав свою кістляву руку на хлопцеве плече. Артеміс відчув вагу браслетів.— А тепер слухай уважно, синку. Я хочу, аби ти розблокував цей Куб. Ніяких викрутасів. Я ще не зустрічав комп’ютерного генія, який би не лишив для себе лазівки. Розблокуй цю крихітку просто зараз, або мені набридне розважатися, і повір мені, тобі це не сподобається.
Артеміс обома руками взяв червоний Куб, подивився на його екран. Це делікатний етап плану. Спіро має повірити, що він знову обіграв Артеміса Фаула.
— Зроби, Арті. Зараз.
Артеміс провів рукою по сухим губам.
— Гаразд. Мені потрібна хвилинка.
Спіро поплескав його по плечу.
— Я щедра людина. Даю тобі дві,— і кивнув Бланту: — Не відходь далеко, Арно. Не хочу, аби наш маленький друг підготував нам іще якісь сюрпризи.
Хлопець сів за металевий стіл і відкрив Куб. Він швидко зробив щось з оптичним волокном, одну волокнинку зовсім витяг. ЛЕП-блокатор. Менш ніж за хвилину він знову закрив Куб.
У Спіро аж очі округлилися від усіх тих багатств, що постали в його уяві.
— Гарні новини, Арті. Мені потрібні лише гарні новини.
Артеміс опустив голову, немов нарешті зрозумів усю реальність, забувши про свій гонор.
— Я перезавантажив. Він працює. От тільки...
Спіро махнув рукою. Задзеленчали браслети.
— Що, тільки? Краще нехай то буде зовсім маленьке і неважливе.
— Нічого серйозного. Навіть і згадувати не варто було. Я повернувся до версії 1.0; версію 1.2 було запрограмовано на мій голос. 1.0 менш захищена, але більше темпераментна.
— Темпераментна! Цс ж коробочка, а не моя бабуся!
— Я не коробочка! — сказав Фоулі, новий голос Куба, дякувати відсутньому блокатору.— Я чудо штучного інтелекту. Я живу, а значить я навчаюсь.
— Розумієте, що я мав на увазі? — ледь чутно сказав Артеміс.
Кентавр розбереться з Кубом, але на цьому етапі потрібно приспати підозри Спіро.
Спіро так витріщився на Куб, ніби той був його підлеглим.
— Ти будеш зі мною сперечатися?
Куб нічого не відповів.
— Потрібно звертатися до нього на ім’я,— пояснив Артеміс.— Інакше він відповідатиме на будь-яке питання, що почують його сенсори.
— А яке в нього ім’я?
Джульєтта би тут сказала щось на кшталт «Тю!». Сам Артеміс таких слів не вживав, але зараз воно було б дуже доречним.
— Його ім’я Куб.
— Гаразд, Кубе. Ти будеш і надалі зі мною сперечатися?
— Я буду робити те, на що здатен мій процесор.
Спіро потер долоні з дитячою посмішкою, коштовності забрязкали, як камінці в морі.
— Так, крихітко, випробуємо тебе. Кубе, можеш ти сказати, чи спостерігають зараз за будівлею якісь супутники?