Коли двері ліфта відчинилися, Холлі була вже готова. Зброя заряджена, ціль обрана. Але потрібно чекати на сигнал.
Артеміс не квапився. Лишався мелодраматичним до самого кінця. І саме тоді, коли Холлі вже була готова порушити наказ, він заговорив.
— Я чоловік. Артеміс-мисливець. Я полював на вас.
«Артеміс-мисливець». Сигнал.
Холлі перевела крила на ручний режим, спустилася, зависла за метр над землею. Причепила Артеміса мотузкою до місячного паска й опустила перед ним камуфляжну фольгу. Усім у кімнаті здалося, що хлопець просто зник.
— Піднімаємось,— сказала вона, хоча Артеміс не міг її чути, і дала газу.
За секунду вони вже були в безпеці серед кабелів, що тяглися по стелі.
Під ними божеволів Йон Спіро.
Спіро заблимав. Хлопець зник! Просто зник! Такого не може бути. Він Йон Спіро! Ніхто не може перемогти Йона Спіро!
Він повернувся до Пекса і Чіпса, розмахуючи пістолетом.
— Де він?
— Га? — спитали охоронці в унісон. Без репетицій.
— Де Артеміс Фаул? Що ви з ним зробили?
— Нічого, містере Спіро. Ми просто стояли тут і спостерігали.
— Фаул сказав, що ви на нього працюєте. Тож віддайте його мені.
У Пекса кипів мозок. Думати для нього — все одно що для кухонного комбайна мішати цемент.
— Обережно, містере Спіро, пістолет небезпечний. Особливо той кінець, де дірочка.
— Це ще не кінець, Артемісе Фаул,— крикнув Спіро у стелю.— Я тебе знайду. Я ніколи не здаюся. Даю тобі слово Йона Спіро. Моє слово!
Він почав стріляти навмання, лишаючи дірки в моніторах, вентиляційних трубах і кондиціонерах. Одна куля просвистіла за метр від Артеміса.
Пекс і Чіпс не дуже розуміли, що відбувається, але вирішили приєднатися до розваги. Вони повитягували зброю і почали стріляти по обладнанню.
Блант тримався осторонь. Він вирішив, що контракт із працедавцем можна вважати розірваним. Тепер Спіро не викрутиться. Кожен відповідає лише за себе. Блант кинувся до металевої панелі на стіні і почав викручувати гвинти. Одна секція відпала. За нею було сантиметрів п’ять вільного місця для кабелів, а далі починався бетон. Вони в пастці.
За спиною клацнули двері ліфта.
Джульєтта спускалася шахтою ліфта.
— Усе гаразд,— почула вона голос Холлі в навушнику,— Але Спіро почав стріляти по лабораторії.
Джульєтта нахмурилася. Начальник у небезпеці.
— Вируби їх «Нейтрино».
— Не можу. Якщо поліція знайде Спіро непритомним, він скаже, що його підставили.
— Гаразд. Іду до вас.
— Ні. Чекай на поліцейських.
— Ні. Ти подбай про зброю. Усе інше залиш мені.
Мульч віддав Джульєтті пляшечку з гномським поліролем для скелі. Вона плеснула трошки на дах ліфта, і той розплавився, як жир на пательні.
Джульєтта зістрибнула в кабіну, пригнулася, на випадок, якщо Блант вирішить пальнути по ліфту.
— На рахунок три.
— Джульєтто.
— Я починаю на рахунок три.
— Гаразд.
Джульєтта потяглася до кнопки, що відкриває двері.
— Один.
Холлі дістала «Нейтрино», зафіксувала на системі прицілювання на візорі всі чотири цілі.
— Два.
Вона відключила захист для точності, адже вібрації могли відвести заряд. На секунду вона сховалася за фольгою Артеміса.
— Три.
Джульєтта натиснула кнопку.
Холлі зробила чотири постріли.
У Артеміса було менше хвилин, щоб зробити свій хід. Менше хвилини, поки Холлі виводила зі строю Спіро і компанію. Умови важко було назвати ідеальними — крики, постріли, безлад. Утім, чи може бути кращий час, аби виконати останній пункт плану? Дуже важливий пункт.
Щойно Холлі відключила захист і почала стріляти, Артеміс висунув плексигласову клавіатуру з нижньої частини Куба і почав набирати текст. Через кілька секунд він уже мав доступ до банківських рахунків Спіро — до всіх тридцяти семи, розташованих у банках острова Мен і Кайманових островів. Тепер він мав доступ до всіх секретних фондів.
Куб швиденько підрахував загальні кошти — 2,8 мільярда доларів США, не рахуючи зміст депозитних сховищ, до яких не можна було дістатися по Інтернету. 2,8 мільярда доларів. Вистачить, аби відновити спадок Фаулів і повернути їм статус однієї з п’ятьох найбагатших родин Ірландії.
Артеміс уже збирався перевести гроші, як раптом згадав батькові слова. Слова батька, якого йому повернули ельфи...