— Ну що, Арті? Вирушиш у подорож разом зі мною? Коли настане мить, ти скористаєшся шансом стати героєм?
Чи справді йому потрібні ті мільярди?
Звісно, потрібні. Aurum potestas est. Золото — сила.
Хіба? Чи скористаєшся ти шансом стати героєм? Чи зробиш щось важливе?
Застогнати вголос було аж ніяк не можна, тож Артеміс закотив очі та заскреготів зубами. Якщо він і стане героєм, то нехай уже таким, якому добре платять. Він швидко вирахував десять відсотків своїх комісійних від 2,8 мільярда доларів, а решту перевів на рахунок Міжнародного фонду амністій. Він зробив так, щоб не можна було повернути гроші. На випадок, якщо пізніше знову виникне спокуса.
Артеміс іще не закінчив. Лишилося зробити ще одну добру справу. Успіх цієї операції залежав від того, чи уважно Фоулі дивиться шоу з «Фонетикс», аби помітити, що хлопець утрутився до його системи.
Артеміс відкрив сайт ЛЕП і вимкнув зломщик паролів. На кожен символ пішло десять дорогоцінних секунд, але скоро він уже зайшов на мікросайт ЛЕП. Те, що йому було потрібно, містилося в розділі «Злочинці». Повна історія арештів Мульча Діггумса. Звідти дуже легко було відстежити перший ордер на арешт. Артеміс поміняв дату на ордері на день пізніше. Це означало, що всі наступні арешти і звинувачення анулювалися. Справний адвокат з легкістю витягне його із в’язниці.
— Ми з тобою ще не розплатилися, Мульче Діггумсе,— прошепотів він, вимкнув Куб і пристебнув його до паска Холлі.
Джульєтта так швидко увірвалася в двері, що її рук і ніг не можна було розгледіти. Нефритове кільце кружляло навколо неї, як блешня на вудочці.
Батлер би так ніколи не вчинив, і вона це прекрасно знала. Він розробив би ідеально практичний і безпечний план — саме тому в нього була тату, а в неї ні. Ну, може, тому вона і не хотіла те тату. Може, вона просто хотіла жити так, як сама бажає.
Вона швидко розібралася в ситуації. Холлі не схибила. Двоє громил уже дмухали на свої обпечені долоні, а Спіро повзав навколішках, як капризна дитина. Блант піднімався з підлоги і тягнувся до зброї.
Хоча охоронець і стояв на колінах, спираючись на руки, він усе одно перебував майже на рівні очей дівчини.
— Ти не дозволиш мені навіть підвестися? — спитав він.
— Ні,— відрізала Джульєтта і розмахнулася нефритовим кільцем, як Давид пращею. Воно влучило в перенісся Бланта, щось хруснуло, і охоронець на кілька хвилин засліп.
Досить часу, аби поліція Чикаго спустилася шахтою ліфта.
Блант вийшов із гри. Джульєтта очікувала відчути якесь полегшення, але її охопив сум. У жорстокості не було радощів.
Пекс із Чіпсом розуміли, що потрібно щось робити. Може, коли вони знешкодять дівчину, то повернуть довіру містера Спіро? Вони підійшли до Джульєтти з різних боків з кулаками напоготові.
Дівчина поманила їх пальчиком.
— Вибачте, хлопці. Вам доведеться поспати.
Охоронці не- звертали уваги і підходили ближче.
— Спати, я сказала!
Ніякої реакції.
— Ти мусиш сказати саме ті слова, якими я їх замесмеризувала,— сказала їй на вухо Холлі.
Джульєтта зітхнула.
— Ну, якщо вже мушу... Гаразд, панове. Барні сказав спати.
Пекс і Чіпс захропли ще до того, як попадали на підлогу.
Лишився один Спіро, а він белькотів щось таке, що годі було вважати його загрозою. Белькотів він, і коли група захвату чиказької поліції надягала на нього наручники.
— Поговоримо з тобою у відділку,— суворо сказав Джульєтті капітан поліції.— Ти загрожуєш не лише своїм товаришам, а й сама собі.
— Так, сер,— слухняно відповіла дівчина.— Не знаю, що на мене найшло, сер.
Вона підняла голову. Судячи з ледь помітного мерехтіння повітря, в напрямку шахти ліфта щось пролетіло. Начальник у безпеці.
Холлі повернула зброю в кобуру, включила захист.
— Час летіти, — сказала вона, приглушивши звук внутрішньої системи зв’язку до мінімума.
Холлі ретельно обгорнула Артеміса камуфляжною фольгою, переконавшись, що ані руки, ні ноги не стирчать назовні. Дуже важливо покинути сцену, доки ліфт порожній. Щойно почнуть збиратися працівники преси, навіть ледь помітне мерехтіння можна буде зафіксувати на плівку.
Вони летіли через кімнату, а Спіро в цей самий час виводили з лабораторій. Він нарешті заспокоївся.
— Мене підставили,— повторював він найневиннішим голосом,— Мої адвокати вас на шматки розірвуть.
Артеміс не втримався і прошепотів йому на вухо, пролітаючи повз:
— Прощавай, Спіро. Ніколи не зв’язуйся з хлопчиком-генієм.
Спіро завив у стелю, немов збожеволілий вовк.