— Це не жарт, Арно. Я тут.
— Звісно. Якщо ти тут, чому я тебе не бачу?
— Ти переконаний, що не бачиш, Арно? Подивись краще.
Блант стурбовано обвів кімнату поглядом. Нікого більше не було. Нікого. Точно. Але щось там таке було у кутку... Немов скривлене дзеркало.
— О, помітив мене.
— Нічого я не помітив,— тремтячим голосом відповів Блант. — Усе, що я бачу,— як повітря тремтить від тепла. Вентиляційна шахта, чи що там таке.
— Хіба? — відкинув фольгу Батлер.
Блантові здалося, що той матеріалізувався просто з повітря. Бідолаха аж підстрибнув, відкинувши стільця до стіни.
— Господи! Хто ти такий?
Батлер трохи зігнув коліна. Готовий до дії. Тепер він став старшим, це правда. І повільнішим. Але ельфійська магія поліпшила його реакцію, та й досвіду в нього було набагато більше, ніж у Бланта. Джульєтта хотіла сама все за нього зробити, але деякі речі вимагають особистого втручання.
— Я твій провідник, Арно. Прийшов, аби відвести тебе додому. Там на тебе чекають багато людей.
— До-до-дому? — забелькотів Блант.— Що значить додому?
Батлер зробив крок уперед.
— Ти сам знаєш, що це значить, Арно. Додому. Туди, куди ти весь час ішов. Туди, куди ти відправив багатьох. І мене теж.
Блант наставив на нього тремтячого пальця.
— Не підходь до мене. Я вбив тебе один раз, і вб’ю іще.
Батлер зареготав. І було то не дуже приємно.
— Тут ти помиляєшся, Арно. Мене не можна вбити іще раз. Та й смерть — невелика штука у порівнянні з тим, що чекає після неї.
— Що чекає після неї...
— Пекло, Арно,— сказав Батлер. — Повір мені, я його бачив. І ти побачиш.
Блант повірив. Урешті-решт, Батлер з’явився просто з повітря.
— Я не знав,— схлипнув він.— Не вірив. Я б ніколи тебе не пристрелив, Батлере. Я просто виконував накази Спіро. Ти ж сам чув, що він наказав. Я просто металевий чоловік, і все.
Батлер поклав руку йому на плече.
— Я вірю тобі, Арно. Ти виконував наказ.
— Правильно.
— Але цього недостатньо. Ти маєш очистити своє сумління. Якщо ні, я мушу забрати тебе із собою.
Очі у Бланта почервоніли від сліз.
— Як? — заблагав він.— Як мені це зробити?
— Зізнайся у своїх гріхах. І нічого не приховуй, бо я повернуся.
Блант закивав. В’язниця набагато краща, ніж те, що йому загрожувало зараз.
— Пам’ятай, я спостерігатиму. Це твій єдиний шанс себе врятувати. Якщо ти ним не скористаєшся, я повернуся.
Блант так роззявив рота, що аж зуби вискочили і покотилися по підлозі.
— Не хвилюйша. Я жіжнаюша. Обіцяю.
Батлер підняв фольгу і знову зник.
— Тож дотримуйся своєї обіцянки, або на тебе чекає пекло.
Батлер вийшов у коридор і запхав фольгу під піджак. Через секунду з’явився Сід Коммонс із бейджиком.
Він побачив Арно Бланта, що стояв розгублений посеред камери.
— Що ти накоїв, Батлере? — поцікавився він.
— Гей, це не я. Перевір записи. Хлопець просто скочив і почав із кимось розмовляти. Кричав, що хоче зізнатися.
— Хоче зізнатися? Так просто?
— Знаю, що звучить це дивно, але я розказую те, що бачив. На твоєму б місці, я б зателефонував Джастінові Барру у Скотланд-Ярд. У мене таке відчуття, що зізнання Бланта допоможе закрити кілька гучних справ.
Коммонс із підозрою примружив на нього очі.
— Чому в мене таке відчуття, що ти щось приховуєш?
— Обшукай мене,— знизав плечима Батлер.— Відчуття — то не доказ. А камери спостереження підтвердять, що я і кроку не зробив у кімнату.
— Ти певен, що вони саме це покажуть?
Батлер глянув на ледь помітне мерехтіння за плечем у Сіда Коммонса.
— Так точно,— відповів він.
ГЛАВА 12: СТИРАННЯ ПАМ’ЯТІ
Маєток Фаулів
ЧЕРЕЗ сильну турбулентність і східний вітер з боку валлійських схилів із Хітроу вони поверталися майже годину.
Коли Холлі з Батлером нарешті приземлилися на території маєтку Фаулів, ЛЕП під прикриттям ночі вже піднімали на поверхню обладнання для стирання пам’яті.
Батлер відчепився від місячного паска і притулився до стовбура сріблястої берези.
— З тобою все гаразд? — спитала Холлі.
— Так,— відповів охоронець, масажуючи ділянку серця.— Це кевлар. Зручно, якщо в тебе стрілятимуть із малого калібру, але дихати важко.
Холлі склала механічні крила.
— Але тепер твоє життя стане спокійнішим.
Батлер помітив пілота ЛЕП, що намагався припаркувати транспортер у гараж, чіпляючи бампер «Бентлі».