— Спокійне життя? — пробурмотів він і пішов до гаража. — Якби ж то.
Батлер закінчив сварити пілота-піксі та пішов до кабінету. На нього вже чекали Артеміс і Джульєтта. Дівчина так міцно обійняла брата, що мало все повітря з легень не вичавила.
— Зі мною все гаразд, мала. Ельфи мене підлатали, тож я проживу понад сто років. Доглядатиму за тобою.
Артеміс одразу ж перейшов до справи.
— Як мої доручення, Батлере?
Дворецький відкрив сейф у стіні за кондиціонером.
— Добре. Я зробив усе, що було у списку.
— Як митниця?
Батлер поставив на стіл шість маленьких пляшечок.
— Моя людина в Лімерику виконала все згідно з інструкцією. Такого йому за все своє життя не доводилося робити. Вони в особливому розчині, аби зупинити корозію. Шари дуже тонкі, і щойно вони вступають у контакт із повітрям, як одразу ж починається окиснення, тож я пропоную до останньої миті не вставляти їх.
— Чудово. Мені здається, що я єдиний, кому це може знадобитись. Але про всяк випадок, надягнемо їх усі.
Батлер простягнув золоту монетку на шкіряному шнурочку.
— Ваш щоденник і файли стосовно ельфів я скопіював на лазерний міні-диск, а тоді вкрив його шаром золота. Боюсь, ретельної перевірки він не витримає, але розтоплене золото знищить інформацію на диску.
Артеміс надягнув шнурок на шию.
— Годиться. Ти лишив хибні підказки?
— Так. Відіслав листа, якого ви маєте відкрити пізніше, і зарезервував кілька мегабайтів на одному сайті в Інтернеті. Також виявив ініціативу і закопав у лабіринті капсулу часу.
Артеміс кивнув.
— Добре. Про це я не подумав.
Батлер удав, що повірив компліменту, але сам переконаний у цьому не був. Артеміс подбав про все.
Джульєтта вперше заговорила.
— Знаєш, Артемісе, а може, краще розпрощатися із цими спогадами? Нехай ельфи заспокояться.
— Ці спогади — частина мене,— відповів хлопець.
Він уважно подивився на пляшечки на столі, вибрав дві.
— Ну, вже час. Думаю, ельфам уже кортить стерти нашу пам’ять.
Технічна команда Фоулі влаштувала собі робоче місце в конференц-кімнаті. Розклали на столі електроди і кабелі з оптичного волокна. Кожен кабель було приєднано до плазмового екрана, що конвертував хвилі мозку в бінарну інформацію. Якщо сказати простою мовою, Фоулі міг читати спогади людей, як книжку, і стирати те, чого в цій книзі не мало бути. Найдивовижнішим у цій процедурі було те, що людський мозок міг на вільному місці створити альтернативні спогади.
— Можемо провести стирання пам’яті похідним обладнанням,— пояснив Фоулі, коли всі пацієнти зібралися.— Але це обладнання зітре все, що сталося за останні шістнадцять місяців. Це може мати серйозні наслідки для вашого емоційного розвитку, не кажучи вже про IQ. Тож краще вже скористаємося лабораторним обладнанням і зітремо лише те, що стосується Народу. Звісно, дні, що ви провели в компанії ельфів, зітруться повністю. Тут ми не можемо ризикувати.
Артеміс, Батлер і Джульєтта сиділи навколо столу. Гноми-техніки протирали їхні скроні дезінфектантами.
— Я тут подумав...— почав Батлер.
— Нічого не кажи,— перервав його кентавр.— Про вік, еге ж?
Батлер кивнув.
— Багато людей знають мене сорокарічним. Не можна ж їх усіх стерти.
— Ми вже подумали про це, Батлере. Попрацюємо над твоїм обличчям лазером, доки ти будеш непритомний. Приберемо омертвілу шкіру. Ми навіть пластичного хірурга привезли, щоб зробити тобі кілька ін’єкцій і розгладити зморшки.
— Що колотимете?
— Жир,— пояснив кентавр.— Візьмемо з одного місця і перенесемо до іншого.
Така ідея особливого ентузіазму у Батлера не викликала.
— Цей жир,— обережно запитав він,— не з мого ж заду, еге ж?
Фоулі якось невтішно фиркнув.
— Ну, він не з твого заду.
— Поясни.
— Дослідження показують, що з усіх ельфів гноми живуть найдовше. Існує такий собі Полл Дайн, якому вже за дві тисячі років переступило. Ти хіба ніколи не чув, як кажуть «гладенький, як дупа у гнома»?
Батлер відштовхнув техніка, який намагався приладнати йому до скронь електроди.
— Ти хочеш сказати, що в мою голову зроблять ін’єкцію жиру з гномської дупи?
Фоулі знизав плечима.
— Така ціна молодості. Піксі на західному узбережжі добряче платять за таку процедуру.
— Я не піксі,— прогарчав Батлер.
— А ще ми привезли гель, що підфарбує все волосся, що ти можеш виростити в майбутньому, і пігмент, щоб приховати пошкоджені клітини на твоїх грудях,— квапливо продовжив кентавр.— Коли ти прокинешся, зовні будеш молодим, незважаючи на старі нутрощі.