— Та пам’ятаю. Але таке більше не повториться.
О’Гир осміхнувся.
— Посмію нагадати тобі, що йому вже виповнилося тринадцять.
Холліна рука сама собою опустилася на електрошокового кийка.
— А мені начхати, скільки йому вже років. Один розряд оцієї штуки — й він засне, мов немовля.
О’Гир кивнув головою в напрямку входу до термінала:
— Я б на твоєму місці поберіг заряди — вони тобі ще можуть знадобитися.
Холлі обернулася. По оточеній поліціянтами зоні метався командувач Джуліус Корч. Що більше він бачив, то дужче буряковіло його обличчя — недарма ж його й прозивали, поза очі, Буряком.
— Командувачу, — заговорила до нього Холлі, — вам би глянути ось на це…
Але лютий Корчів погляд змусив її замовкнути.
— Ти чим думала взагалі?
— Прошу, пане?
— Ти мені зубів не забалакуй. Я весь цей час був в опцентрі й усе бачив завдяки відеокамері твого шолома.
— О!
— Самим «о» тут не відбрикаєшся, капітане. — Корчева коротко підстрижена чуприна аж бриніла від злості. — В чому полягало ваше завдання? Вести спостереження! Кілька резервних команд сиділи на своїх натренованих сідницях і тільки чекали на ваш виклик. Але ж ні, капітан Куць вирішує взяти всю тріаду Б’ва Кел на себе!
— Мого бійця збили, пане. Я не мала вибору.
— До речі, а що там робив Пустомол?
Уперше за всю розмову Холлі опустила очі.
— Я послала його облетіти територію на предмет виявлення джерел тепла. Згідно з інструкціями.
Корч кивнув головою:
— Я вже говорив про нього з медиками-чудодіями. Пустомол буде живий-здоровий, щоправда, більше не літатиме. До того ж вам обом, звісно, доведеться з’явитися на засідання трибуналу.
— Слухаюсь, пане. Все зрозуміла.
— Я певен, то буде проста формальність, але ж ти знаєш Раду.
Холлі чудово знала Раду. Два розслідування на неї одну — таким «досягненням» не міг похвалитися жоден офіцер за всю історію Легіону.
— Ну то що ж тут такого, як мені наговорили, з класу А?
Уся контрабанда була класифікована. Під класом А проходили небезпечні людські технології. Джерела живлення, наприклад.
— Прошу сюди, пане… Ось, подивіться.
Холлі повела Корча з О’Гиром до самого посадкового майданчика шатла, над яким була споруджена плексигласова баня з написом про суворо обмежений доступ. Холлі протислася між матовими стулками дверей.
— Дуже серйозна справа.
Корч оглянув речові докази. Вантажний відсік шатла був напхом напханий коробками з батарейками типу ААА. Холлі взяла одну упаковку.
— Пальчикові батарейки, — мовила вона. — Звичайне джерело живлення у людей. Грубе, неефективне і вкрай небезпечне для довкілля. Тут дванадцять коробок. І хто знає, скільки вже розповзлося по тунелях.
Її слова, здається, не справили належного враження на командувача.
— Вибач, що не трушуся від страху. Ну, кілька гоблінів надумали побавитися в людські відеоігри. І що з того?
Тут О’Гир помітив гоблінський лазер — «свинорил».
— О ні! — простогнав він, беручи його до рук.
— Саме так і є, — погодилася з кентавром ельфиня.
Командувачеві зовсім не сподобалося, що двоє підлеглих отак раптом вилучили його з бесіди.
— О ні? А ти певен, що не перебільшуєш?
— Певен, шефе, — цього разу й справді похмуро відповів кентавр. — Усе це вкрай серйозно. Б’ва Кел використовує людські батарейки для живлення лазерів стародавньої системи «свинорил». Щоправда, однієї батарейки вистачає на шість пострілів. Та коли кожному гоблінові напхати кишені батарейками, пострілів буде дуже багато.
— Лазери «свинорили»? Але ж їх заборонено законом багато десятиріч тому. Хіба їх усі не пустили на переплавку?
— Можна так вважати, — кивнув головою О’Гир. — Мій відділ якраз здійснював нагляд за переплавкою, хоча ми не вважали це за першочергове завдання. Адже первісно ці лазери живилися від сонячних батарей, термін служби яких не сягав і десяти років. Але, очевидно, хтось зумів викрасти декілька лазерів зі складу ще до того, як ми всю ту зброю переплавили.
— Декілька? Викрадено їх, либонь, таки чималенько, коли судити з кількості цих батарейок. Цього ще мені тільки бракувало — гоблінів зі «свинорилами»!
Від звичайних бластерів «свинорили» відрізнялися тим, що були обладнані спеціальними сповільнювачами, які знижували швидкість променя, внаслідок чого значно зростала убивча сила. Первісно їх розроблено для гірничих робіт, але потім ця технологія потрапила до рук одного жадібного зброяра, котрий і налагодив масове їх виробництво.