Перше, що Артеміс відчув, приходячи до тями, було якесь ритмічне постукування, що відлунювало по всьому хребті. «Це я на курорті в Блекроку, — подумалось йому. — Ірина масажує мені спину. Саме те, що мені потрібно, бо з мене мало душу не витрясло в тому потязі… Потяг!»
Ох, вони все ще на потязі «Маяк», а ритмічні удари — то стукіт коліс на стиках рейок. Артеміс вольовим зусиллям розплющив очі. Ось зараз він відчує жахливу закоцюблість, страшний біль у всьому тілі… Але ж ні, він почувається добре. Ба навіть чудово! Чари, мабуть? Поки він лежав непритомний, Холлі, певно, зцілила йому всі його подряпини й садна.
Однак із присутніх більш ніхто не міг похвалитися таким прекрасним самопочуттям. Не кажучи вже про капітана Куць, яка й досі ще не отямилась. Корч саме вкривав свого недужого офіцера другим пальтом.
— Ага, прочнувся нарешті! — протяг командувач, не удостоївши Артеміса навіть поглядом. — Не розумію, як тобі спиться після всього, що ти накоїв?
— Накоїв? Та я ж врятував вас… зробив принаймні все, що міг.
— Саме так, Фауле: все, що міг. Скористався тим, що капітан Куць непритомна, й висмоктав з неї рештки її чарів, до останньої краплі.
Артеміс аж застогнав. Певне, він, зомлівши, доторкнувся до ельфині… й забрав усю її чарівну силу на себе!
— Я розумію, як воно могло статись. Але ж я нічого такого не хотів! Це цілком випад…
— Замовкни! — урвав Корч. І, націлившись на хлопця пальцем, вирік: — Великий Артеміс Фаул ніколи й нічого не робить випадково.
Артеміс насилу зіп’явся на коліна — вагон сіпало, кидало з боку в бік.
— Але ж нічого страшного з нею не сталось? Просто перенапруження, виснаження?
І раптом Корчеве обличчя опинилось за якийсь сантиметр від Артемісового — таке розпашіле, що коли б не обпектися!
— Нічого страшного? — гаркнув командувач, від люті мовби випльовуючи слова. — Нічого страшного! Вона втратила свого вказівного пальця — пальця, яким натискають на спусковий гачок! Дверима їй відтяло. Тож тепер її легіонській кар’єрі кінець. А через тебе капітанові Куць ледь вистачило чарів, щоб зупинити власну кровотечу. Але сил у неї зовсім не лишилося. Ти висмоктав усе, до останньої краплинки!
— Холлі втратила вказівного пальця? — вражено перепитав Артеміс.
— Ну, не зовсім втратила, — уточнив командувач, махаючи відтятим пальцем у хлопця перед носом. — Він влучив мені просто в око, перш ніж ми з Лаккеєм влетіли до вагона.
І справді, довкола командувачевого ока вже розпливався синяцюра.
— А якщо ми негайно повернемось під землю, ваші хірурги ще встигнуть його пришити?
Корч похитав головою.
— Коли б то ми змогли негайно повернутися! Чує моє серце, що, відколи ми вирушили сюди, ситуація під землею докорінно змінилася. Те, що зв’язку з Гаванню і досі немає, що зненацька відмовили наші бластери, що на нас послали ударний рій убивць, — означає одне: під землею коїться щось надзвичайне.
Хлопець стояв мов громом прибитий. Холлі всім їм урятувала життя, а він, Артеміс, чим їй відплатив? Ну, прямої вини за відтятий палець на ньому немає, але ж Холлі взагалі опинилася тут тільки тому, що зголосилась допомогти йому врятувати батька. Так, він у великому боргу перед ельфинею, а Фаули завжди віддають борги.
— Як давно? — різко запитав він.
— Що?
— Як давно відтяло пальця?
— Не знаю. Може, хвилину тому.
— Тоді ще є час.
— Час для чого? — аж випростався командувач.
— Щоб приживити їй пальця.
Корч погладив свіжого рубця на своєму плечі, що залишився на загадку про недавню мандрівку, коли його волочило за поїздом і товкло об стінки вагонів.
— А яким чином? Моїх сил уже й на гіпнотичні чари не вистачить.
Артеміс заплющив очі й зосередився.
— А якщо здійснити Ритуал? — запитав він. — Має ж бути якийсь вихід.
Усю свою магію Чарівний Народ черпав із землі. Щоб поновлювати сили, їм доводилося час від часу здійснювати певний обряд.
— Ритуал? Тут? Як?
Артеміс задумався, пригадуючи. Торік, готуючись до викрадення, він ретельно проштудіював Книгу Чарівного Народу й декотрі її частини навіть вивчив напам’ять.
Артеміс навкарачки підповз до Холлі й почав обмацувати її одяг.
Корчеві мало серце не зупинилося.
— Хлопче, заради всього святого, що це ти робиш?