— Д’Арвіт! — лайнувся капітан.
Треба було швидше залишати це місце. Будка могла розсипатися щосекунди, й тоді вони з капралом опиняться як на долоні перед гоблінськими снайперами. А тут ще й капрал труситься поруч, мов переляканий цуцик.
— Заради всього святого! — гаркнув Клопіт. — Візьми себе в руки! Ти ж боєць!
— Як у тебе язик повертається кричати на мене? — дорікнув йому рідний брат Хроб. Губи його тремтіли. — Матінка доручили тобі дбати про мене, а ти…
Клопіт насварився на меншого брата пальцем.
— Ще раз нагадую тобі, капрале: коли ми на службі, я для тебе — капітан Келп! До речі, саме про тебе я й намагаюсь нині подбати.
— Гарно ж ти дбаєш про мене, що й казати! — ображено запхинькав Хроб.
Клопіт уже й не знав, що нині дужче його дратує — менший брат чи знахабнілі гобліняки.
— Гаразд, Хробе, спробую тобі розтлумачити. Ця будка довго не протримається. Нам треба прорватися до торгцентру. Зрозумів?
Хробові губи раптом перестали тремтіти й рішуче стислись.
— Ні за що! — відчикрижив капрал, він же менший брат. — Ні за що в світі не зрушу з цього місця. І ти мене не примусиш. Я тут ладен хоч би й до кінця життя сидіти!
Клопіт підняв забороло шолома.
— Послухай-но! Вислухай мене уважно. В такому разі жити тобі лишилося близько тридцяти секунд. Нам треба негайно забиратися звідси.
— Але ж там гобліни, Клопе…
Капітан Келп схопив брата за плечі.
— Забудь про гоблінів! — крикнув він. — А пам’ятай тільки про носак мого черевика, який копне тебе в зад, якщо ти здумаєш огинатись!
Хроб зіщулився. Видно, знав, що старший брат може виконати погрозу.
— Ми ж лишимося живі, правда, брате?
— Усе буде гаразд, — підморгнув йому Клопіт. — Я ж твій капітан.
Менший брат кивнув головою, але губи його знов затремтіли.
— Добре. А зараз повернись носом он до тих дверей і біжи, коли я скажу. Затямив?
Хроб знову закивав головою — його підборіддя рухалося швидше, ніж дятлів дзьоб.
— Отже, капрале, приготуйсь… На мою команду…
Ще одна кульова блискавка. Цього разу гобліни прицілилися ще краще. Чорним димом закурілися гумові підошви Клопотових черевиків. Капітан ризикнув виткнути носа з-за будки. І лазерний заряд мало не зробив йому третьої ніздрі. Згори звалилася сталева вивіска й застрибала по бруку, гнана силою доброго десятка зарядів. «Фотографія» — такий був на ній напис. А коли точніше, то «Фотографія», бо друге «о» вибив лазерний заряд. Отже, вивіска не витримає прямого влучення. Але кращого вибору не було.
Клопіт підхопив непосидючу вивіску й надяг на себе. Вона була з двох половин. Принаймні якась броня. Поліційні захисні комбінезони прошито мікронитками, що розсіюють нейтринні заряди й навіть звукові хвилі, але, оскільки «свинорили» не використовувалися вже багато десятиріч, теперішні комбінезони не були призначені для відбивання їх променів. Заряд «свинорила» пропікав тканину, мов рисовий папір.
Клопіт підштовхнув брата в спину.
Хроб чи то кивнув головою, чи то всеньке його тіло так трусилось.
Клопіт зігнув ноги в колінах, а вивіскою як міг закрив груди й спину. Хотілося сподіватись, що два-три влучення вона відіб’є. А потім саме Клопотове тіло стане єдиним захистом для меншого брата, Хроба.
Ще одна кульова блискавка. Впала якраз поміж ними й торгцентром. За мить полум’я пропече дірку в асфальті. Якраз момент їм рвонути. Просто через те полум’я.
— Опусти забороло.
— Навіщо?
— Я наказую тобі, капрале: опусти забороло!
Хроб виконав наказ. Сперечатися можна з братом, але не з командиром.
Клопіт поклав долоню Хробові на спину й штовхнув. Сильно.
— Вперед! Ну, пішов!
І вони побігли — просто крізь те біле полум’я. Клопіт почув, як від нестерпного жару тріщать і розриваються мікронитки комбінезону. Кипляча смола приставала до черевиків, плавилися гумові підошви.
Ось вони пробилися крізь полум’я і, спотикаючись, побігли до двостулкових дверей торгцентру. Клопіт стер кіптяву із заборола. Його поліціянти чекали на нього, ховаючись за прозорими щитами. Двоє медиків-чудодіїв уже поскидали рукавички, готуючись відразу розпочати зцілення попечених капітана й капрала.
Ще десять метрів пробігти.
І вони знову рвонули вперед.
Однак й гобліни помітили рухому ціль. Цілий град лазерних зарядів просвистів зовсім поруч, розтрощивши на друзки те, що ще лишалося від вітрини торгцентру. Клопотова голова сіпнулася вперед, коли один із зарядів влучив йому в шолом. Ще постріли, вже точніші. Кілька влучило йому поміж лопаток. Імпровізований щит із вивіски витримав.