Голлівудський Злодій підкрався до рухового датчика згори й дуже обережно повернув його так, щоб пристрій охороняв стелю. Отепер можна було безпечно спуститися на підлогу.
Але, перш ніж зістрибнути на килимок, Мульч обережно обстежив його ворсинки чутливими пальцями ніг. Ні, датчиків, що реагують на тиск, немає. Гном відкотив штучну шкуру й побачив дверцята в підлозі. Неозброєним поглядом навряд чи хтось розгледів би ті тонкі щілини, але ж Мульч був фахівець, ще й неабиякий, та й око його було якраз «озброєне» — збільшувальними лінзами, вбудованими в поліційний шолом.
Тепер уставити в щілинку тонкий цвяшок і сколупнути дверцята. Але сам сейф гнома розчарував. Хоч би свинцем покрили, щоб механізм не проглядався за допомогою рентгенівського фільтра. Простий цифровий замок. Лише три цифри.
Мульч відімкнув фільтр — треба хоч трохи ускладнити завдання, щоб цікавіше було. Він притисся вухом до підлоги й почав крутити коліщатко. За п’ятнадцять секунд дверцята сейфа вже й відчинено.
Зсередини злодієві підморгнув позолотою «Оскар». І тут Мульч припустився великої помилки. Він розслабився. Подумки Голлівудський Злодій уже був у себе вдома й заливався крижаною водою з дволітрової пляшки. Ну, а злодії, котрі зарано розслабляються, швидко опиняються у в’язниці.
Мульч навіть не потурбувався обстежити статуетку на предмет можливих пасток, а просто сягнув рукою і сіпнув «Оскара» до себе. Коли б же він перевірив статуетку, то неодмінно виявив би тонкий провідок, прикріплений магнітом до її основи. Коли Мульч вийняв «Оскара» з сейфа, він тим самим розірвав електричне коло, спрацювала сигналізація, й почалося справжнісіньке пекло.
Холлі увімкнула автопілот, аби шатл ширяв на глибині трьох тисяч метрів, тоді ляснула себе в груди, розщебнувши ремінь безпеки, й приєдналася до Корча, Фаула й Лаккея, що вже зібралися в салоні шатла на оперативну нараду.
— Отже, ми маємо дві проблеми. Перша: варто нам спуститись хоч трохи нижче — і нас засічуть сканери, якщо вони тут іще функціонують.
— І чому мені не хочеться довідатись, яка проблема номер два? — пробурмотів Лаккей.
— А друга проблема полягає в тому, що, коли ми пішли з Арктики, цю частину шахти перевели в пасивний режим.
— І це означає…
— …що інженерні служби позавалювали бічні тунелі. А без бічних тунелів нам не пробитися до загальної системи шахтного сполучення.
— Хіба то проблема? — здивувався Корч. — Ми розіб’ємо завал.
— А чим, пане командувачу? — зітхнула Холлі. — Це ж дипломатичний шатл. Ми не маємо гармат.
Лаккей добув із торбинки, причепленої до «місячного пояса», дві гранати.
— А ось ці підійдуть? О’Гир дав про всяк випадок. Сказав: а раптом знадобляться.
Артеміс аж застогнав. Коли б він не знав Лаккея як облупленого, то міг би заприсягтися, що все це його слузі страх як подобається.
— Ох-хо-хо, — видихнув Мульч.
Буквально за декілька секунд ситуація змінилася — з райдужної на вкрай небезпечну. Отже, сигналізація спрацювала, несамовито завила сирена, а тоді відчинилися бічні двері, впустивши до вітальні двох здоровенних німецьких вівчарок. Ідеальні сторожові пси. А слідом за ними вбіг, певне, їх дресирувальник — здоровило у захисному ватяному одязі. Очевидно, собаки іноді накидалися й на нього.
— Хороші собачки… — лагідно прошепотів Мульч, повільно відщібаючи клапан штанів біля сідниць.
Холлі, вміло маневруючи, підвела шатл якнайближче до стіни шахти.
— Ближче не підійти, — сказала вона у мікрофон шолома. — Ще трохи, і теплові потоки можуть притиснути нас до стіни.
— Теплові потоки? — загарчав Корч. — А ти не могла попередити про них трохи раніше, ще поки я не поліз сюди?
Командувач лежав розпростертий на правому крилі, а в халявках його черевиків запхнуто по гранаті.
— Я залюбки, командувачу, здійснила б цю операцію і сама, але хто б тоді керував цією пташкою?
Корч пробурмотів щось сердите собі під ніс і підповз до краю крила. Холлі намагалася тримати шатла рівно, однак висхідні теплові потоки все одно кидали «човник» туди-сюди, немилосердно трясучи командувача. Корч жив нині однією лиш думкою: скоро, дуже скоро його пальці зімкнуться на горлянці Мульча Копача!
— Ще б хоч метр! — видихнув він у мікрофон. Принаймні вони хоч зв’язок мали — шатл був обладнаний автономною системою інтеркомів. — Ще один метр, і в мене все вийде.