— Я так притискаюсь до стіни, щоб не пропустити щілини, котра, як запевняє Мульч, має бути десь тут, — пояснила Холлі.
Артеміс кивнув головою. Ах, той гномів план. Такий неймовірний, але саме тому і здійсненний. Хлопець повернувся до салону, де Мульч проводив інструктаж.
Гном нашкрябав на підсвічуваній стінній панелі вельми грубу схему. Коли чесно, то навіть шимпанзе малюють краще. І сморід від них далеко не такий нестерпний. За указку Мульчеві правила морквина — точніше, кілька морквин. Гноми (як, до речі, й кентаври) дуже люблять моркву.
— Оце «Лабораторії Кобой», — промимрив він, енергійно при цьому хрумаючи указку.
— Оце?! — обурився Корч.
— Так, Джуліусе, я визнаю, що схема не надто точна, але…
Ніби вибухом командувача викинуло з крісла. Можна було подумати, ніби тут не обійшлося без гном’ячого викиду газів, — але ж Корч був ельф, а не гном.
— Не надто точна схема? — вигукнув він. — Сили небесні, та це ж простий прямокутник!
— Це не має значення, — незворушно відказав гном. — А важливе тут ось що!
— Ота вихляста лінія?
— Це така тріщина, — терпляче пояснював Мульч. — Невже не зрозуміло?
— Еге ж, навіть дитсадчата втямили б. То оце, ти кажеш, тріщина? І що з того?
— Саме в ній вся заковика! Бачиш, річ у тім, що зазвичай жодної тріщини там немає.
Командувач знову почав робити хапальні рухи, ніби душив когось. Останнім часом із ним дедалі частіше траплялися такі напади. А от Артеміс раптом зацікавився:
— І коли з’являється ця тріщина?
Але ще не бувало, щоб Мульч так зразу й відповів.
— Ми — гноми, — почав розводити він туманець. — Ми знаємося на скелях. З віку в вік колупаємося ми в цих скелях…
Командувачеві пальці почали вибивати барабанний дріб на руків’ї електрошокового кийка.
— Ельфи не тямлять того, що ми знаємо як свої п’ять пальців. Скелі живуть. Вони дихають.
Артеміс кивнув головою:
— Зрозуміло. Теплове розширення.
Мульч переможно дохрумав морквину.
— Саме так! І, звісно, навпаки: охолоджуючись, вони стискаються.
Тепер навіть Корч заслухався.
— «Лабораторії Кобой» побудовано на твердих породах, — провадив гном. Це три милі суцільного каменю. Проникнути в лабораторії неможливо — хіба якщо вдатися до надпотужних боєголовок. Але в такому разі Опал Кобой відразу ж це засіче.
— Ну, то й до чого ти ведеш?
— Як та скеля охолоджується, в ній відкривається тріщина. Коли лабораторії ще тільки будувалися, я там відповідав за фундаментні роботи. Так от, ця тріщина приводить вас безпосередньо під будівлю лабораторій. Там іще трохи треба буде лізти, але то вже легша справа.
Але переконати командувача було не так-то й просто.
— І як же це Опал Кобой не помітила, що там зяє отакенна щілина?
— Ну, я не сказав би, що вона так уже й «зяє».
— А яка ж вона завбільшки?
— Та не знаю, — здвигнув плечима Мульч. Метрів, може, п’ять… У найширшому місці.
— І все одно це надто велика тріщина, щоб її не помітити, якщо вона там є цілий день.
— Тільки ж вона не відкривається на цілий день, втрутився Артеміс. — Адже більшу частину часу її просто немає, чи не так, Мульче?
— Більшу частину часу? Та де там! Вона, вважай, зовсім не існує…
Командувач знову втратив самовладання. Надто вже його принижувало, коли хтось довго пояснював, а він усе ще «не доганяв».
— Ану, капосний каторжнику, говори просто й зрозуміло, а то я дам твоїм сідницям ще припарки!
Мульч образився.
— Перестань кричати, Джуліусе, а то від твого крику в мене борода завивається.
Корч відчинив холодильник і підставив обличчя під струмінь холодного повітря.
— Гаразд, Мульче. Отже, як довго та твоя тріщина залишається відкрита?
— Щонайбільше три хвилини. Востаннє я скористався крилами й герметичним комбінезоном. Мене тоді трохи не задавило й замалим не підсмажило.
— Замалим не підсмажило?
— Дозвольте висловити здогад, — знову втрутився Артеміс. — Тріщина відкривається тільки тоді, коли камінь схолоне до певної температури — коли він достатньо стиснеться. Якщо ця тріщина починається від стіни шахти, то найхолоднішим камінь буває якраз перед черговим викидом магми.
Мульч підморгнув йому.
— Маєш кебету, юний багноїде, — похвалив він хлопця. — Одне слово, часу обмаль. Тут повертайся швидко, бо як скелі не розчавлять, то магма спопелить.