Раптом із динаміків долинув спотворений технікою Холлін голос.
— Здається, я щось помітила. Може, це тінь, а може, й тріщина в скелі.
Дуже задоволений собою Мульч аж затанцював на радощах.
— Ну, що тепер скажеш, Джуліусе? Знову на моє вийшло! Ти мій боржник, Джуліусе, ти в боргу переді мною!
Командувач потер пальцем перенісся й заприсягся подумки, що, хай-но виживе цього разу, ніколи-ніколи більше не покине свого затишного кабінету.
«Лабораторії Кобой» були оточені щільним кільцем гоблінів. Озброєних до зубів, з висолопленими роздвоєними язиками, що жадали крові. Дрюка, грубо підштовхуючи в спину дулами «свинорилів», провели крізь ворожі лави. Опустивши жерла, стояли на своїх вежах вимкнуті ДНК-гармати. Поки що вимкнуті. Хай-но Дрюк переконається, що тріада Б’ва Кел йому вже не потрібна, і тієї ж самої секунди гармати заговорять.
Командувача Дрюка Глодова провели у «святилище» «Лабораторій Кобой» і примусили стати на коліна перед Опал і генералами Б’ва Кел. Але щойно солдати вийшли, як Дрюк скочив на рівні ноги й перебрав командування на себе.
— Усе йде за планом, — виголосив він, погладивши Опал по щоці. — За годину Гавань опиниться в наших руках.
Однак генерала Кривобока не так легко було переконати.
— Місто вже давно опинилося б у наших руках, якби ми мали хоч трохи кобойських бластерів!
Дрюк терпляче зітхнув.
— Генерале, ми це вже обговорювали, — сказав він. — Сигнал, який ми застосували, виводить з ладу всю нейтринну зброю, всю взагалі. Якщо дати вам боєздатні бластери, то боєздатними стануть і поліційні стрілячки.
Кривобік почовгав у куток, нервово облизуючи очі.
Звісно, зовсім не з цієї причини гоблінам не видали нейтринної зброї. Бо й навіщо було Дрюкові озброювати тріаду, яку він незабаром збирався зрадити? Щойно Б’ва Кел розправиться з Радою, як Опал негайно поверне поліції зброю і владу.
— Ну, то як там наші справи?
Опал, підігнувши ніжки, весело крутнулася на своєму летючому кріслі.
— Чудово! Головні двері впали через кілька секунд після того, як ти відбув на… переговори.
— Якраз вчасно я звідти забрався, — осміхнувся Дрюк. — Мене могло й поранити.
— Капітан Келп відвів рештки поліціянтів до оперативної зали, взявши О’Гирів кабінет у кільце. З ними ж перебувають і всі члени Ради.
— Ідеально! — мовив Дрюк.
Але тут інший генерал тріади, Сплюнь, загрюкав по столу, вимагаючи уваги.
— Ні, Дрюку, зовсім не ідеально! Наші брати й досі гибіють на Вийвовку!
— Терпіння, генерале Сплюню, ще трохи терпіння, — заспокоїв гобліна-ватажка Дрюк і навіть поклав тому руку на плече. — Хай-но впаде Поліційна площа, і ми відразу ж відкриємо двері Вийвовка! Ніхто нам уже не завадить.
Але в душі своїй Дрюк кипів від люті. Дурні тварюки! Носять плащі, пошиті з власних шкур, скинутих під час линяння. Яка гидота. Швидше б настав той момент, коли можна буде знов увімкнути ДНК-гармати й закрити гоблінякам їхні бридкі пащеки бодай на кілька годин… Як добре було б відітхнути від них!
Дрюк відчув на собі погляд Опал. Здогадалася, певне, про що він думає… Аж зубки свої жадібні показала… Що за звабливо-порочне створіння! Втім, саме через це доведеться й позбутися її. Опал Кобой нізащо не задовольниться другим місцем.
Непомітно для гоблінів він підморгнув їй.
— Скоро, — вимовив самими губами. — Дуже скоро.
Розділ 13
У ЛІГВІ ВОРОГА
Звичайний поліційний шатл має форму краплини: на кормі потужні прискорювачі, а гострий ніс здатен пробивати сталь. Гай-гай, наші герої перебували ж не в легіонському «човнику», а на шикарному кораблі посла Атлантиди. Зрозуміло, що тут перевага віддавалася комфорту, а не швидкості. Ніс цього шатла скидався на гном’ячий огузок: широкий, вибагливо прикрашений, а на його решітці можна було цілого буйвола засмажити.
— Ану ж, чи правильно я вас зрозуміла, — сказала Холлі. — Ця тріщина відкриється буквально на пару хвилин, і за цей час я повинна по ній пролетіти? Оце й весь ваш хитромудрий план?
— Нічого кращого ми не придумали, — понуро буркнув Корч.
— Що ж, якщо нас і розчавить, то принаймні хоч у зручних м’якеньких кріслах. У цієї розкішної штуки маневреність, мов у триногого носорога.
— Хіба ж я міг усе передбачити? — буркотливо виправдовувався Корч. — Це ж мав бути звичайнісінький політ. Зате на цьому шатлі чудова стереосистема.
Зненацька Лаккей підніс руку.