— Ану встати! Ворушись! — наказав гоблін, видихаючи блакитні язички полум’я.
Пристрій-перекладач переклав його слова англійською мовою, але й у перекладі вони звучали якось по-зміїному.
Артеміс повільно підвівся, підіймаючи й Мульчеву ногу. Задній клапан на гномових штанях відкинувся вбік.
— А що з ним таке? — поцікавився Найл, нахиляючись ближче.
— З’їв щось не те, — відповів Артеміс і сильно стис суглоб.
Потужний вибух збив гобліна з ніг. Нездійснений «полковник» клубком покотився геть по коридору. Видовище було — щодня такого не побачиш.
Мульч скочив на рівні ноги, вмить одужавши.
— Спасибі, хлопче. А я вже думав: мені капець. Ну й твердюще попалось! Шмат граніту чи навіть алмаз.
Артеміс тільки кивнув головою. На якийсь час він утратив дар мови.
— Які ж вони тупі, ці гобліни! Бачив, як він ошелешено вибалушив баньки?
Артеміс похитав головою. Він досі ще не міг говорити.
— Хочеш, підем глянем, що стало з того пришелепка?
Гномів не надто вишуканий гумор таки вивів хлопця із заціпеніння.
— Той гоблін… Навряд чи він прийшов сюди сам-один.
Мульч защебнув клапан.
— Авжеж, не сам-один. Щойно повз мене протупотів цілий гоблінський ескадрон. А цей, щоб не воювати, надумався, певне, тихенько накивати п’ятами. Типовий гоблін.
Артеміс потер скроні. Б’вакельці напевне шукали непроханих гостей, що вторглися в лабораторії. Невже ж він не зуміє хоч чим-небудь допомогти друзям, яким загрожує смертельна небезпека? Сили небесні! Негайно треба щось придумати — чи ж даремно за ним визнано найвищий коефіцієнт розумового розвитку в Європі?
— Мульче, я хочу поставити тобі одне дуже важливе запитання.
— Став. Я в боргу перед тобою, адже ти врятував мою шкуру.
Артеміс обійняв гнома за плечі.
— Я знаю, як ти проник у «Лабораторії Кобой». Але ж ти не міг повернутися тим самим шляхом — магма спалила б. Тоді як же ти вийшов з будівлі?
Мульч осміхнувся.
— А дуже просто. Я перевдягся в поліційну форму, яку прихопив з собою, ввімкнув сигналізацію, а тоді спокійнісінько вийшов через головний вхід.
— Це не годиться, — спохмурнів Артеміс. — Але ж має бути ще якийсь спосіб… Просто мусить бути!
ДНК-гармати й справді не були в оперативному стані. «Невже пощастило?» — подумав командувач Корч — і тут-таки почув тупіт багатьох ніг позаду.
— Д’Арвіт! — пробурчав він. — Ви двоє йдіть далі, а я спробую їх затримати якнайдовше.
— Ні, командувачу, — заперечив Лаккей. — За всієї поваги до вас, тільки я маю зброю і тільки я вмію нею користуватися. Я затримаю їх біля цього повороту. А ви постарайтесь проникнути в центр.
Холлі була розтулила рота, щоб заперечити, але передумала. З таким здоровилом краще не сперечатися.
— Гаразд, — мовила ельфиня. — Хай щастить. Якщо поранять, лежи нишком, поки я повернусь. Пам’ятай: чотири хвилини.
Лаккей кивнув головою:
— Я пам’ятаю.
— І ще, Лаккею…
— Що, капітане?
— Те невеличке непорозуміння торік… Коли ви з Артемісом викрали мене.
Лаккей задивився у стелю. Він волів би втупити погляд у свої черевики, але заважала Холлі.
— Так, оте… Я все хотів поговорити про…
— Просто забудь про те, що було між нами. Після цього ми квити.
— Холлі, мерщій! — наказав Корч. — Лаккею, не підпускай їх надто близько.
Лаккей стис лите руків’я пістолета. Нині він був схожий на озброєного ведмедя.
— Хай тільки спробують підійти близько, — процідив він. — Їм же буде гірше.
Артеміс видерся на штабель візків на повітряній подушці й поплескав долонею по одній з товстих труб, прокладених уздовж коридору.
— Ця труба, мабуть, тягнеться через всю будівлю. Що це? Система вентиляції?
— Коли б то! — пирхнув Мульч. — По ній подається плазма до ДНК-гармат.
— Чом же ти не скористався цією трубою, щоб вислизнути з лабораторій?
— Та через справжню дрібничку: однієї-єдиної краплі плазми досить, щоб підсмажити дорослого троля.
Артеміс поклав долоню на метал.
— А що відбувається з плазмою, коли гармати не діють? — поцікавився він.
— Ну, коли гармати не діють, плазма не така небезпечна. Тоді це така собі трішки радіоактивна кашка.
— Трішки радіоактивна?
Мульч задумано посіпав себе за бороду.
— Власне, Джуліус гадає, що нині гармати мають бути вимкнені…
— А як би в цьому переконатися?