Артеміс підбадьорливо кивнув, даючи знати Холлі, що він зрозумів її тактику.
— Капітан Шорт має рацію, командоре,— сказав він.— Холлі переговірниця від природи. їй навіть зі мною вдалося домовитися.
— Дійте, — гаркнув Трабл.— Фоулі, продовжуйте налагоджувати зв’язок з Атлантидою. І зберіть термінову Раду, ми повинні негайно розпочати евакуацію обох міст.
Хоча це були і не справжні обличчя гномів, але тепер навіть їхні маски мали втомлений вигляд. Утома читалася в схилених головах, у тому, як злегка зігнулися коліна гномів. Можливо, пригода виявилася не такою захоплюючою, як вони розраховували. Крім того, вони не бачили схвильованих глядачів, для яких улаштовувалося це шоу, і ніхто досі не відгукнувся на їхні вимоги. Те, що починалося як карколомна акція, тепер усе більше починало походити на нудну вуличну сценку — два гноми наїхали на піксі.
Піп хитнув автоматом у бік Кіпа, і значення цього жесту було зрозуміло без слів: «Чому б нам не пристрелити її просто зараз?»
Помахом руки Холлі ввімкнула мікрофон.
— Гей, ви там, привіт. Це капітан Холлі з ЛЕП. Ви мене чуєте?
Гноми негайно стрепенулися, і Піп навіть спробував присвиснути, але через маску цей звук вийшов схожим скоріше на пукання.
— Гей, капітане Шорт. Ми чуємо тебе. Я бачив твої світлини, ти зовсім не чудовисько, капітане.
Холлі ледь стрималася. Не провокуй терориста.
— Дякую, Піпе. Я можу називати тебе Піпом?
— Ти, Холлі Шорт, можеш називати мене як завгодно, мені наплювати,— занявчав Піп і викинув убік свою вільну руку, щоб обмінятися з партнером легким ударом кулаків.
Холлі дивувалася. Ці двоє стоять на межі того, щоб знищити весь ельфів світ, і в той же час гигочуть, як два гобліни на галявині під час феєрверку.
— ОК, Піпе,— спокійно продовжила вона.— Що ми можемо для вас зробити?
Піп сумно похитав головою Кіпу.
— Чому ці милашки завжди настільки тупі? — Він повернувся до камери.— Ви знаєте, чого ми хочемо. Ми вже сказали. Відпустіть Опал Кобой, або ми надовго відправимо її молодшу копію спати. Для тупих пояснюю — я вистрелю їй у голову.
— Ви повинні дати нам трохи часу. Ще один час, Піпе, для мене, га?
Піп почухав потилицю стволом автомата, зображуючи, що обмірковує слова Холлі.
— Ти хитра, Холлі. Але чи не занадто? Якщо я дам тобі ще годину, ти знайдеш якийсь спосіб замочити
нас. Це вже ні, дякую, кеп. У тебе десять хвилин. На твоєму місці я б поспішив відкрити камеру або покликати трунаря.
— Такі речі вимагають часу, Піпе,— продовжувала наполягати Холлі, весь час повторюючи це ім’я, щоб закріпити виниклий між нею і гномом зв’язок.— Навіть на те, щоб сплатити штраф за неправильну стоянку, йде три дні.
— Це не мої проблеми, крихітко,— знизав плечима Піп.— Ти можеш називати мене Піпом хоч цілий день, але кращими друзями нас це не зробить. Тим більше це не моє справжнє ім’я.
— Цей гном не дурний,— вимовив Артеміс, вимкнувши перед цим мікрофон.
— Не загравай з ним, просто скажи йому правду.
Холлі кивнула і знову ввімкнула мікрофон.
— ОК, як би тебе не звали. Скажу тобі прямо. Є великий шанс на те, що коли ви вб’єте молодшу Опал, у нас тут, унизу, відбудеться серія дуже сильних вибухів. Загине безліч ні в чому не винного народу.
— Ну, так, закони квантової фізики,— безтурботно змахнув автоматом Піп.— Про це нам відомо, чи не так, Кіпе?
— Квантові закони,— нявкнув Кіп.— Аякже, знаємо ми ці закони.
— І вам байдуже до того, що величезна кількість добрих ельфів і гномів, серед яких можуть бути ваші родичі, загинуть?
Піп підняв брови так, що вони злетіли до верхнього краю маски.
— Ти любиш когось у своїй родині, Кіпе?
— У мене немає сім’ї. Я сирота.
— Правда? Я теж.
Поки гноми перемовлялися, Опал совалась у бруді, намагаючись щось промимрити із заклеєним ротом. Пізніше Фоулі вивчить це мукання на аналізаторі мови, якщо в них буде це саме «пізніше». Але й без жодного аналізатора не потрібно бути генієм, щоб зрозуміти: вона благає зберегти їй життя.
— Що вам потрібно? — запитала Холлі.
— Тільки одне,— відповів Піп.— Номер твого мобільного телефону. Я заглянув би до тебе ввечері на філіжанку кави, коли все це скінчиться. Правда, може бути і так, що незабаром від Небесного міста залишаться самі головешки.
Фоулі вивів на екран текстове повідомлення: «Зараз вони переводять Опал».
Холлі моргнула, даючи знати, що зрозуміла, і продовжила свої переговори.
— Ситуація така, Піпе. У нас є дев’ять хвилин. За цей час вивести народ з Атлантиди неможливо. їх потрібно зібрати, комусь допомогти, потрібно випустити через водоводи у відкрите море. Дев’яти хвилин для цього замало.