«Проклинайте власну сліпоту — чи не занадто пафосно сказано?» — розмірковувала вона.
Десь у голові Опал більмом сиділа думка про те, чи не зробила вона жахливу помилку, пустивши в хід свій план. Це був найрадикальніший учинок у її житті, в результаті якого можуть загинути тисячі ельфів і людей. Найгірше, що вона й сама може зникнути або трансформуватися в якогось викинутого з часу мутанта. Але Опал рішуче відкинула ці думки. Вона на дев’яносто відсотків була впевнена в тому, що саме Провидіння обрало її на роль першої Квантової Суперсутності.
Альтернатива цьому була настільки мерзенна, що Опал про неї і думати не хотіла. Щоб її, Опал Кобой, до кінця днів тримали як просту укладену в Глибинах, щоб зробили з неї посміховисько, персонажа повчальних історій і тему для шкільних творів? Посадили, як шимпанзе, в клітку зоопарку в Атлантиді? Ні, вбити всіх або навіть померти самій, але тільки не це. Але вона не помре. Труба допоможе їй зберегти енергію, достатньо енергії, щоб стати квантовою версією самої себе.
Тієї, хто тримає у своїх руках долю кожного. Відтепер і назавжди.
Артеміс, Батлер і Холлі сіли на Поліцейській Плазі в поліцейський експрес-підйомник, з’єднаний з колодязем, звідки з шару магми по геотермальних стрижнях надходила велика частина життєвої енергії міста. Артеміс ні з ким не розмовляв, він занурився у себе і постукував пальцями по стінці підйомника.
Холлі з полегшенням помітила, що в цих ударах немає ритмічного малюнка — якщо, звичайно, він не був занадто складним, аби вона могла вловити його. Вже не вперше розумовий процес Артеміса опинявся за межею її розуміння.
Підйомник був просторим, звичайно, за стандартами підземного світу. В усякому разі, навіть Батлер міг стояти тут на весь зріст, хоча й ударявся маківкою об стелю щоразу, коли кабіну підйомника похитувало.
Нарешті, Артеміс заговорив:
— Якщо ми зможемо проникнути в шаттл до моменту ікс, у нас з’явиться реальний шанс.
Артеміс сказав «момент ікс», але його супутники знали, що це означає «момент убивства». Коли час скінчиться, Піп застрелить Опал, і ніхто з них не сумнівався, що так воно і буде. Потім почнуть розгортатися наслідки цього вбивства, якими б вони не були, і найкращий шанс на порятунок — це опинитися до цього часу в човнику в середині пов’язаного з магмою колодязя, здатного витримати будь-який удар.
Підйомник зупинився, зашипів, відчиняючи пневматичні двері, і зовні увірвався безладний гамір голосів. Термінал був переповнений ельфами, які шаленіли, прокладаючи собі дорогу до шаттлів через пропускні пункти, перестрибуючи через огорожу і турнікети та ігноруючи звичайний рентгенівський огляд. Сильфіди парили на заборонено-низькій висоті, і на їхніх крилах відбивалися язики полум’я з труби. Гноми збивалися разом, збираючись натовпом проломитися через контрольну лінію офіцерів у хакі.
— Народ утратив голову,— пробурмотіла Холлі.— Ця паніка не на добре.
Артеміс дивився на оскаженілий натовп — щось схоже він бачив одного разу в аеропорту Д. Ф. Кеннеді, коли туди прибула якась зірка телевізійного реаліті-шоу.
«Нам не пробитися,— подумав він. — У всякому разі, так, щоб нікого не покалічити».
Батлер підхопив своїх товаришів і перекинув їх через плече.
— Пекла нам не треба,— сказав він, рішуче прямуючи в гущу натовпу.
Після того як Піп застрелив свого партнера, його поведінка змінилася. Він більше не базікав і не кривлявся. Тепер він суворо дотримувався своїх письмових інструкцій: дочекатися сигналу таймера на телефоні, а потім пристрелити піксі.
«Ух, це Фаул. Блефував, еге ж? Нічого він не може зробити. Може, це взагалі був не Фаул».
Піп вирішив, що ніколи нікому не розповість про те, що тут сьогодні сталося. Мовчання було порятунком. Слова тільки сплетуться в мотузку, на якій його повісять.
«Вона ніколи не повинна дізнатися».
Але Піп знав, що вона лише раз погляне йому в очі та дізнається про все. На секунду Піп подумав про втечу, щоб виплутатися із цієї пастки і знову стати простим старим гномом.
«Я не можу це зробити. Вона знайде мене і зробить зі мною щось моторошне. І, нарешті, є одна причина, чому я не хочу звільнятися від неї».
Отже, йому нічого не залишалося, окрім як слідувати наказам, які він уже порушив.
«Може, якщо я вб’ю піксі, вона пробачить мене».
Піп звів курок свого автомата і притиснув ствол до потилиці Опал.