Навігатор немов читав його думки, що було в принципі неможливо, проте Фоулі вирішив про всяк випадок запатентувати свій чіп, а раптом йому випадково вдалося винайти робота-телепата?
— Зберися на силі, чуваче,— сказав навігатор.
«Зрозуміло,— подумав Фоулі.— На силі. І які ж мої сили? І де вони?»
А були його сили в задній частині фургона, куди Фоулі звалював сотні незакінчених і напівлегальних моделей і запчастин.
Згадавши про них, Фоулі подумав, що в нього у фургоні є штуковини, які навіть від простого зіткнення один з одним здатні пробити дірку в потоці часу. Про це він давно вже вирішив забути, інакше довелося б звільняти від мотлоху весь фургон.
— Продовжуй вести машину,— наказав Фоулі навігатору, відстібаючи ремені і задкуючи по маленькому переходу, що з’єднує кабіну із задньою частиною фургона.— Мені потрібно подивитися ззаду.
— Усе зрозумів, чуваче,— життєрадісно відповів навігатор за секунду перед тим, як промайнути но горбатому містку, що був розташований поряд зі стоматологічною клінікою, збудованою у вигляді гігантського корінного зуба.
«Цей чіп, мабуть, пошкоджений,— подумав Фоулі.— Я ніколи не був таким безрозсудним і абсолютно точно нікого й ніколи не називав чуваком».
Коли вхідні двері вибухнули, Кабалліна оскаженіла. По-перше, двері були зроблені з рідкісного рожевого дерева, що доставляється з поверхні в Бразилії. По-друге, двері були відчинені, і тільки останній ідіот став би підривати те, що і так не зачинено. Тепер двері доведеться відновлювати, але такими, як раніше, вони вже не будуть, навіть якщо вдасться знайти і зібрати всі тріски до єдиної.
Кабалліна бурею примчала в хол і знайшла тут гобліна, який з’їхав з глузду і повз рачки до вітальні, випускаючи зі своїх пласких ніздрів цівки диму. Гоблін так мотав своєю схожою на голову ящірки довбешкою, немов у нього всередині черепа дзижчала набридлива муха.
— Як ти міг! — крикнула Кабалліна, завдаючи влучного удару по голові створіння, що нагадувало ящірку. Удару, який буквально витрусив гобліна з його шкури, що перебувала у стадії линяння.
«Справу зроблено»,— подумала Кабалліна, вважаючи, що битву закінчено, але тут у темному дверному отворі з’явився другий гоблін, що метляв головою так само, як попередній. Ще два гобліни зашкребли у вікно, і щось іще задряпало у сміттєвому ящику.
— Не може бути. Ще один.
Кабалліна повернулася спиною до дверного отвору і завдала гобліну подвійного удару задніми копитами, від якого він виплюнув з пащі хмарки диму і відлетів назад, через паркан, немов утягнений не видимим тросом. Потім вона двома блискавичними ударами бамбукового прута проробила дві дірки у вікні, збивши з підвіконня двох гоблінів. Вікно недавно було пофарбовано, тепер у ньому скрізь з’явилися пробоїни, і Кабалліна побачила ще десятки гоблінів, що наближалися до будинку. Її охопило почуття, близьке до паніки.
«Сподіваюся, Фоулі не з’явиться сюди? — подумала вона, згинаючи коліна, щоб прийняти бойову стійку. — Не думаю, що мені вдасться врятувати нас обох».
Тим часом Фоулі возився в задній частині фургона, шукаючи хоч щось, здатне врятувати його кохану дружину.
«Навіть якщо я покличу когось на допомогу,— думав кентавр,— то він, як кажуть, потрапить із вогню та в полум’я. Ні, хай уже це буду тільки я».
Фургон був забитий усіляким сміттям, корпусами для роботів, банками для зразків, інкубаторами, джерелами живлення і частинами біомеханізмів.
— І ніякої зброї. Хоч би один пістолет.
Він знайшов банку з біогібридними очима, які витріщалися на нього, і банку, повну якоїсь рідини. Що це за рідина, Фоулі вже не пам’ятав.
— Пощастило? — запитав голос навігатора з настінного динаміка.
— Не зовсім,— відповів Фоулі.— Скільки нам ще їхати?
— Дві хвилини,— негайно відгукнувся навігатор.
— Зможеш украсти, хоча б хвилинку?
— Зможу, якщо переїду двійко-трійко пішоходів.
— Ні, краще не треба,— подумавши, відповів Фоулі.— Ти не пам’ятаєш, чи не завалялася тут, іззаду, плазмова гармата?
— Ні. Ти подарував її дитячому будинку.
Фоулі не став витрачати час на роздуми про те, навіщо йому знадобилося дарувати плазмову гармату дитячому будинку, натомість він продовжив копатися в купі мотлоху.
— Якби в мене була година часу, я б устиг зібрати що-небудь, але за дві хвилини?