— Фоулі! — крикнула Кабалліна.— Блакитне силове поле погасло.
— Не хвилюйся,— заспокоїв її Фоулі.— Вони божеволіли від твоєї руки, але я заглушив сигнал. Тепер ми в безпеці.
Коли приголомшені гобліни стали вибиратися з руїн, які зовсім недавно були будинком Кабалліни, вона прикрила собою, як щитом, свого чоловіка.
— Вони як і раніше злочинці, Фоулі.
— Їхній час минув,— відповів він.— Це була концентрована зупинка часу. Майже стовідсотково чиста. П’ять секунд для нас були п’ятьма роками для них.
— І вони виправилися? — запитала Кабалліна.
Фоулі пробрався через вогники і купи щебеню, на які перетворився його будинок, до приголомшених гоблінів.
— Виправилися,— сказав він.— Наскільки можливо.
Прямуючи до стовпів, які донедавна були Братами, він звернувся до гоблінів:
— Ідіть геть. Додому, до своїх родин.
Від задньої частини фургона залишилося зовсім небагато, тільки обгорілий остов й понівечене шасі. Але коли Фоулі просунув голову у дверну раму, знайомий голос промовив:
— Чуваче, я за тобою скучив. Давно не бачилися. Як наші справи?
Фоулі посміхнувся і погладив коробку комунікатора.
— Справи нормально,— сказав він і додав після невеличкої паузи: — Чуваче.
ГЛАВА 15: ЦВІРКУНИ-ВБИВЦІ
ПІСЛЯ сутички з Гобдоу Майлс несподівано відчув себе дуже втомленим і лежав у ліжку зі своєю улюбленою ламінованою копією періодичної таблиці елементів, яку міцно притискав до грудей.
— Боротьба з бісами виснажує,— констатувала Холлі.— Повір, я знаю. Вранці він буде в повному порядку.
Вони втрьох сіли за столом Артеміса, немов зібралися на військову раду,— по суті, так воно і було.
Батлер почав з підрахунку.
— У нас двоє бійців,— сказав він,— і ніякої зброї.
— Якщо потрібно, я теж готовий битися,— нерішуче заперечив Артеміс.
— Слід припустити найгірше щодо Мульча,— продовжив Батлер, не звертаючи уваги на зауважен
ня Артеміса.— Хоча він не раз зумів ефектно симулювати свою смерть.
— Наша конкретна мета? — запитала Холлі.
Це питання адресувалося Артемісу, який був їхнім мозковим центром.
— Врата берсерків. Ми повинні зачинити їх.
— Яким чином? Напишемо ультиматум?
— Звичайна зброя не здатна пробити магічну силу Опал. Вона просто поглине всю енергію пострілу. От якби в нас був суперлазер, можна було б спробувати перезавантажити Врата енергією. Образно кажучи, погасити палаючий сірник вибуховою хвилею.
— Ти гадаєш,— демонстративно поплескала себе по кишенях Холлі,— що такий лазер міг завалятися у мене в кишені?
— Навіть тобі не побудувати суперлазер лише за годину,— сказав Батлер, дивуючись, навіщо Артеміс узагалі витрачає час на ці порожні балачки.
З якоїсь причини Артеміс винувато похнюпився.
— Я знаю, де є один такий лазер.
— І де ж він може бути, Артемісе?
— У сараї, на моєму сонячному глайдері «Марк Другий».
Тепер Батлеру стало зрозуміло збентеження Артеміса.
— У сараї, де ми влаштували тренажерний зал? Де ти збирався вивчати прийоми самооборони?
— Так. У тому сараї.
Незважаючи на ситуацію, Батлер був розчарований.
— Ти ж обіцяв мені, Артемісе. Сказав, що для занять тобі потрібна відокремленість.
— Це так нудно, Батлере. Я намагався, правда, але не розумію, як це тобі вдається. Сорок п’ять хвилин бити тугий шкіряний мішок.
— І тому ти замість того, щоб тримати дану мені обіцянку, будував там свій сонячний планер?
— Сонячні батареї виявилися настільки ефективними, що їхні осередки буквально лопалися від енергії, і тоді на дозвіллі я спроектував легкий суперлазер, а потім побудував його з усякого непотребу.
— Ну, звичайно, кому ж не потрібен суперлазер у носі сімейного літака?
— Тихо, дівчатка,— сказала Холлі.— Давайте відкладемо розмови про літаки на потім, домовилися? Артемісе, яка потужність твого лазера?
— Потужність... приблизно як спалахи на Сонці,— повідомив Артеміс.— При максимальній концентрації можна проробити дірку під воротами, не поранивши при цьому нікого з тих, хто стоїть поруч.
— Дуже рада, що ти згадав про це.
— Але лазер невипробуваний,— вимовив Артеміс.— Я ніколи не випустив би на волю такий потужний розряд енергії без крайньої необхідності. Але судячи з того, що розповів нам Майлс, у нас більше немає жодного козиря.
— А Джульєтта знає про лазер? — запитала Холлі.
— Ні, я про нього нікому не говорив.
— Це добре. У такому разі у нас може з'явитися шанс.