— Його серце ніколи не буде таким, як раніше, Артемісе. Більше ніяких дурниць. Він виведений з ладу на кілька годин,— вимовила Холлі, перевіряючи амбразуру у фюзеляжі глайдера.
— А берсерки вже готові почати наступ. Який наш план, Арте?
— У мене був план,— мляво відповів Артеміс.— Але він провалився.
Холлі різко труснула його за плече. Артеміс знав, що наступного разу вона уліпить йому ляпаса.
— Ходімо, гидкий хлопчисько. Думай, як нам вибратися. Переживати потім будеш.
Артеміс кивнув. Це була його робота — завжди все планувати.
— Добре. Зроби попереджувальний постріл. Вони не знають, скільки у нас патронів. Постріл на якийсь час зупинить їх, і в мене з’явиться хвилинка на роздуми.
Округлі очі Холлі краще за всякі слова сказали, що в неї зараз на думці: «Попереджувальний постріл! Як же я сама до цього не додумалася?»
Але зараз не було часу на те, щоб висловлювати Артемісу своє захоплення, тому вона, прикинувши в руці вагу батлеровського «зігзауера», відкрила бійницю у вікні й поклала ствол на її раму.
«Який великий і непідйомний цей пістолет,— подумала вона.— Мене не можна буде дорікнути, якщо я ненароком зачеплю що-небудь».
Стандартний прийом обложників фортеці — це вислати вперед розвідку. «Вислати вперед» — це просто тактичний спосіб сказати «принести в жертву». Так само вчинили і берсерки, наказавши одній із собак Фаулів у буквальному сенсі все пронюхати. Великий сірий пес виник у місячному світлі у відчинених дверях сараю, сподіваючись непоміченим проникнути всередину і загубитися в тіні.
«Не квапся, друже»,— подумала Холлі і один раз натиснула курок «зіга». Куля, немов молотом, ударила пса в плече і відкинула назад, до приятелів, що чекали на нього біля сараю.
«Упс! — подумала Холлі.— Адже я цілилася йому в лапу».
Коли глайдер перестав тремтіти, і під черепною коробкою Артеміса стихло відлуння пострілу, він запитав: «Попереджувальний постріл, еге ж?»
Холлі було шкода ні в чому не винного пса, але якщо він виживе, вона зуміє вилікувати його.
— Тепер вони попереджені по повній програмі. У тебе є хвилинка, щоб подумати.
Пес вилетів із сараю набагато швидше, ніж прослизнув у нього. Белліко і її магічне оточення вхопили заздрощі, коли душа берсерка вилетіла з трупа собаки, коротко посміхнулася і зникла в блакитному спалаху, відправившись на той світ.
— Нам не можна входити,— сказав пірат Селтон, обережно причиняючи двері сараю.— Усе, що від нас вимагається,— не випустити їх звідти.
— У нас наказ убити їх,— не погодилася Белліко.— Звідси нам цього не зробити, згодні? Крім того, в сараї може виявитися щось невідоме моєму носієві, Джульєтті. Наприклад, підземний хід або надута гарячим повітрям куля. Ми йдемо всередину.
Опал досить своєрідно відреагувала на інформацію Белліко про «Хуфу».
— Мій носій охороняє дітей Фаула,— сказала тоді Белліко.— Хлопчисько на ім’я Майлс дуже цікавий і простежив за Артемісом до самої секретної майстерні на пагорбі. Джульєтта простежила за Майлсом. У сараї є літальний апарат, що використовує сонячну енергію. Можливо, там також є і якась зброя.
Опал помовчала, підбираючи підходяще заклинання.
— Артеміс вирушить за зброєю, у нього немає вибору,— мовила вона нарешті.— Візьми людей і вийми з апарату батарейку, а потім дочекайся, поки вони не увійдуть у майстерню.
Опал схопила Белліко за передпліччя і стискала його до того часу, поки не занурила свої нігті в плоть. Заряд енергії витік із серця Опал і по її руці перелився в Белліко. Та відчула легке запаморочення і зрозуміла, що магічна сила була отруйною,
— Це чорна магічна сила, і вона роз’їдатиме твою душу,— як про щось само собою зрозуміле сказала Опал.— Тому постарайся вивільнити її якомога швидше. І врахуй: енергії вистачить тільки на один-єдиний розряд.
Белліко піднесла свою долоню до обличчя і побачила магічне кільце, що оберталось навколо її пальців.
«Один розряд,— подумала вона.— Досить, щоб укласти Великого».
Холлі схвильовано тупцяла навколо Артеміса. Вона знала, що він не терпить, коли його відривають від роздумів, але за зачиненими дверима сараю вже відбувалася якась метушня, за вікном було видно, як миготять у місячному світлі тіні — все говорило про те, що ось-ось почнеться штурм.
— Артемісе,— вимогливо запитала вона.— Артемісе, ти що-небудь придумав?
Артеміс розплющив очі й відкинув назад чорне пасмо, що впало на лоба.
— Нічого. Якщо Опал удасться відімкнути другий замок, немає жодної можливості врятуватися хоча б одному з нас.
— Зрозуміло,— сказала Холлі, повертаючись до вікна.— Тоді, для початку, зробимо другий попереджувальний постріл.