Белліко обсипала своїх воїнів прокльонами, підганяючи їх, але ніхто з них не міг устигнути за тролем. Ніхто, крім пса, який стрибнув на спину Мульча, намагаючись скинути його з троля.
Мульч розлютувався від того, що якась шавка може зірвати такий чудовий план порятунку, кращий у всій історії! Тому він прикрив голову зігнутою в лікті рукою і закричав прямо в морду пса:
— Відвали! Я сьогодні непереможний! Я їду верхи на тролі, бачиш, дурню? Ти коли-небудь бачив таке? Ніколи. Отже даю тобі дві секунди, щоб ти забрався геть, або мені доведеться зжерти тебе.
Дві секунди стекли. Пес похитав головою, даючи зрозуміти, що йти не збирається. І тоді Мульч зжер його.
— Звичайно, було до сліз шкода кидати майже половину собаки,— розповідав він пізніше своєму приятелеві, гномові на ім’я Барнет Ріддльс, колишньому біглому злочинцеві, а нині власникові бару «П’яний папуга» в Маямі.— Але сам поміркуй, хіба можна виглядати героєм, коли у тебе з рота звисає шматок собачої туші з хвостом?
Через кілька секунд після того, як ще живий пес говорив словами Мульча, він же, тепер уже мертвий, вступив у суперечку зі шлунком гнома. Чи то нетравлення у Мульча почалося через те, що до нього в живіт потрапила душа берсерка, чи то пес з’їв щось невідповідне перед тим, як з’їли його самого, але що б там не було, у Мульча виникло таке відчуття, що його кишки раптово стиснув гігантський кулак, одягнений у сталеву лицарську рукавицю.
— Потрібно скинути баласт,— процідив гном крізь зціплені зуби.
Якби Графф знав, що збирається зробити Мульч Діггумс, він, напевно, побіг би, волаючи, як дворічна піксетка, щоб скоріше заритися абикуди під землю і перечекати, поки закінчиться виверження, але троль не розумів гномського сленгу і тому продовжував виконувати останню з отриманих ним команд: «Штовхай зі схилу».
Опинившись на глинистій стартовій доріжці, глайдер став набирати швидкість, усе більше відриваючись від переслідувань берсерків.
— Нам не вдасться,— сказав Артеміс, стежачи за приладами.— Шасі пробито.
Кінець стартової доріжки вигинався перед ними, як край лижного трампліну. Якщо глайдер не набере достатньої швидкості, то завалиться в озеро, і тоді всі його пасажири опиняться в ролі качок, плаваючих поряд зі справжніми качками. Хоча хтозна, справжні це качки чи ні. Якщо всередині них сидять берсерки, ці качки можуть і до смерті заклювати.
Артеміс майже примирився з тим, що в найближчому майбутньому йому доведеться померти, але як прикро було б покинути цей світ із прокльованим дикою качкою черепом! «Смерть від агресивного водоплавного птаха» стрімко піднялася в уявному «Списку найменш бажаних смертей» Артеміса на перше місце, потіснивши давнішнього лідера — «Смерть від газів, випущених гномом», яка вже не один рік ввижалася йому в кошмарних снах.
— Тільки не качки,— сказав він.— Будь ласка, тільки не качки. Я ще не отримав Нобелівську премію.
Під фюзеляжем глайдера почалася якась метушня: рохкання, крякання, скрип металу, що деформовувався. Якщо глайдер зараз не злетить, то трохи пізніше він просто розвалиться на шматки. Тим більше що глайдер не міцний, а Артеміс ґрунтовно обдер його, щоб полегшити зліт.
А із зовнішнього боку глайдера страждав Мульч, який скорчився від болю. Він знав, що зараз має статися. Його шлунок вирішив розквитатися з ним від разу за все: і за стрес, і за неправильну дієту. Скупчених у кишечнику Мульча газів було зараз стільки, що вони, напевно, становили третину ваги його тіла Деякі гноми, що практикують йогу, можуть виконувати намічену процедуру в потрібний їм час і своєю волею. У них вона делікатно називається «регулярною детоксикацією». Ну, а прості гноми називають це «скинути баласт». І я не побажав би вам опинитися на лінії вогню, коли гном скидає свій баласт.
Глайдер досяг нижньої точки схилу і за мить мав покинути стартову доріжку.
— Посадка на воду,— подумав Артеміс,— Смерть від качок.
Потім щось сталося. Ніби глайдер звідкись отримав гігантське прискорення, ніби чийсь величезний вказівний палець недбало підкинув машину в повітря. Хвіст задерся, і Артеміс узявся орудувати педалями, прагнучи опустити його.
— Що це було? — гадав Артеміс, спантеличено дивлячись на прилади.
— Прокинься! — вдруге за кілька хвилин труснула його за плече Холлі.— Запуск у повітрі!
Артеміс випростався в кріслі.
— Запуск у повітрі! Зрозуміло.
На глайдері був установлений невеликий двигун, який використовувався при зльоті та під час вимкнення сонячних панелей, але без батареї двигун був марною залізякою, і звичайно ж не заводився, як Артеміс не рухав заслінкою дроселя. Глайдер незабаром почне втрачати висоту, але в них ще залишався шанс піймати висхідний повітряний потік і піднятися хоча б на кілька сотень метрів, і в цьому випадку вони могли перелетіти озеро й убезпечитися від стріл.