Ковзаючи по доріжці, маленький глайдер утратив свої крила, потім перекинувся на дах і зупинився прямо перед сходами під’їзду.
— Могло бути гірше,— сказала Холлі, клацаючи пряжкою свого ременя.
«Справді, — подумав Артеміс, косячись на подряпаний кінчик свого носа».
1 тут щось схоже на гігантський розлючений персик ковзнуло по лівому боці того, що було лобовим склом, пролетіло далі і ткнулося в нижню сходинку.
«Мульче. Він зробив це. Відмінно», — подумав Артеміс.
Мульч буквально поповз угору ґанком будинку, відчайдушно мріючи з’їсти хоч що-небудь, аби заповнити втрачене після скидання баласту.
— Ви можете повірити, що супермоделі проробляють із собою таке щомісяця? — простогнав він.
Артеміс відчинив біпером двері, і гном зник усередині будинку, рвонувши знайомою дорогою через хол прямо на кухню.
Мульч зник, тому Артемісу і Холлі довелося волочити Батлера по сходинках удвох — у несвідомому стані його тіло було важким, як ковадло.
Вони дотягли Батлера до третьої сходинки, коли надзвичайно сміливий червоногрудий снігур спікірував Батлерові на обличчя і сів, поклавши свої лапки на перенісся охоронця, як на жердинку. Це саме по собі було дуже дивним, але прикріплена до дзьобика птаха записка зробила появу снігура ще більш зловісною.
Артеміс відпустив руку Батлера.
— Швидко вона зреагувала,— сказав він.— Опал даремно часу не гає.
Холлі відліпила записочку від дзьоба снігура.
— Думаєш, це вона?
— Так. Можеш навіть не витрачати часу на читання, Холлі. Слова Опал не варті паперу, на якому вони написані. І хочу зауважити, що це дешевий папір.
Зрозуміло, записку Холлі розгорнула, і тепер її щоки червонішали все більше з кожним прочитаним словом.
— Опал вимагає, щоб наша компанія доставила їй задоволення своєю присутністю під час великої зачистки. Якщо ми з’явимося — тільки ти і я — вона обіцяє залишити живими твоїх братів. А також готова помилувати навіть Фоулі, коли оголосить себе імператрицею.
Холлі скрутила записку і встромила її в пір’я на голові снігура.
— Лети і передай Опал, що її прохання відхилено.
Пташка агресивно просвистіла і загрозливо затріпотіла крилами.
— Хочеш поборотися зі мною, берсерку? — запитала Холлі у маленької пташки.— Добре, і хоча я тільки-но вибралася з авіакатастрофи, у мене вистачить сил, щоб вищипати тобі хвіст.
Снігур злетів, глузливо щось процвірінькав і відлетів до своєї хазяйки.
— Тобі ведмідь на вуха наступив, паскуднику крикнула йому вслід Холлі, дозволивши собі непрофесійний виплеск емоцій, після чого відчула себе набагато краще. Коли птах зник за кронами дерев, Холлі повернулася до своїх обов’язків.
— Нам треба поспішати,— сказала вона, підхоплюючи Батлера під руку.— Це підступ. Опал посадила нам на хвіст набагато більше берсерків, ніж ми думаємо. За нами можуть спостерігати... наприклад, хробаки. Причому прямо зараз.
— Ні,— не погодився Артеміс.— Зараз для неї найважливіше — Брата. Вона не стане ризикувати новими бійцями, щоб вистежувати нас. Але поспішати нам необхідно, це правильно. Незабаром розвидниться, і в нас залишається часу лише на одну атаку.
— Отже, начхаємо на цю дурепу?
— Звичайно. Опал намагається грати з нашими почуттями для власного задоволення. І більше нічого. Вона намагається затвердити свою емоційну перевагу.
Сходинки були вкриті кристаликами першого осіннього льоду, що мерехтіли в місячному світлі, як іній, красиво знятий у кіно. Нарешті Артемісу та Холлі вдалося перекотити Батлера через поріг і покласти на килим, на якому вони поволокли важкого охоронця під сходи, де для зручності підклали йому під голову кілька подушок, які Ангеліна Фаул любила розкладати по всіх кріслах.
Холлі випросталась і з хрускотом розігнула спину.
— ОК. Смерть ми ще раз надули. Що тепер, розумнику?
Слова Холлі звучали легко і грайливо, але її очі залишалися розширеними, і в їх глибині читався відчай. Вони опинилися так близько до краю немислимої катастрофи, що, здавалося, людство не врятувати навіть Артемісу з його вмінням в останній момент виймати чарівних кроликів зі свого капелюха.
— Мені треба подумати,— просто сказав Артеміс, швидко піднімаючись угору сходами, — Знайди собі що-небудь поїсти і, якщо зможеш, поспи трохи. Це займе як мінімум дев’яносто хвилин.