Холлі пішла слідом за Артемісом, пристосовуючи свої кроки до великих людських сходинок.
— Постривай! Стривай хвилинку! — вигукнула вона й обігнала Артеміса на одну сходинку, щоб опинитися врівні з ним. — Я знаю тебе, Артемісе. Ти любиш тримати свої карти притиснутими до грудей, поки не прийде час відкрити їх. 1 це спрацьовувало, раніше. Зараз ситуація інша, і ти маєш увести мене в курс справи. Я зможу допомогти. Отже, скажи правду, у тебе є план?
І тоді, дивлячись прямо в очі своїй кращій подрузі, Артеміс збрехав їй.
— Ні,— промовив він. — У мене немає плану.
ГЛАВА 17: ОСТАННЄ СВІТЛО
У ЛЕП було декілька оперативників, які працювали під прикриттям серед людей, в їхніх парках відпочинку. У такому парку нікого не здивує ельф, або гном, що стоїть біля американських гірок, або єдиноріг, який бродить по доріжках. Одного разу Фоулі бачив фільм про катастрофу на скачках в Орландо. До речі, деякі аналітики в Раді були впевнені, що цей іподром є тренувальною базою для підготовки секретної державної групи ельфів-кілерів. Отже, прибувши на іподром в Орландо, відвідувачі сіли в поїзд метро, який мав відвезти їх на підземну станцію, на яку того дня обрушилися всі природні лиха, відомі людям або ельфам. Спочатку підземний поштовх розколов тунель, потім пролетів ураган з купою сміття, потім повінь змила з поверхні і скинула вниз усі автомобілі, і, нарешті, хлинув потік лави, що залив вікна.
Повернувшись у свій офіс, Фоулі дивився на вулиці Небесного міста з четвертого поверху поліцейського управління, і улюблене місто нагадувало йому ту нещасну станцію підземки в Орландо. Місто було зруйноване повністю, до невпізнання.
«І моє місто не збереш заново простим натисканням кнопки».
Фоулі притулився лобом до холодної шибки, спостерігаючи за роботою магічних аварійних команд.
Чаклуни-парамедики лікували поранених, випускаючи в них короткі заряди магічної сили зі своїх рукавиць із тепловою ізоляцією. Гноми-пожежники пробивалися за допомогою лазерів через завали, розчищаючи дорогу для лікарів «швидкої допомоги», а будівельники на альпіністських мотузках спускалися зі стелі підземної печери, заливаючи монтажною піною тріщини у стіні.
«Забавно,— думав Фоулі, приклавши пальці до скла.— Я завжди побоювався, що люди знищать нас. Ні. Нас не знищено. Ми відновимося».
Усі машини, створені із застосуванням нових технологій, вибухнули, але залишилося чимало старих, не списаних через урізаний бюджет. Так, наприклад, на ходу були більшість пожежних машин, і резервні генератори за останні п’ять років ніхто не ремонтував. Майор Кельп мав досвід проведення поліцей
ських зачисток у небачених для Небесного міста масштабах. Він спостерігав за ними в Атлантиді, яка постраждала не менше, ніж місто, а може, й більше.
«У нас хоча б купол уцілів. Якби він обрушився, жертв було б набагато більше».
І все через те, що одній звихнутій піксі захотілося покерувати світом.
«У скількох сім’ях сьогодні втратили рідних! Скільки ельфів зараз страждають від ран або занурені в депресію...»
Думки Фоулі перескочили на Холлі, яка виявила ся на поверхні і намагалася впоратися з виниклою ситуацією без підтримки ЛЕП.
«Тільки б вона була жива. Тільки б усі вони були живі».
Живі вони чи ні, Фоулі не знав. Усі засоби далекого зв’язку були знищені, оскільки більшість із них були встановлені на людських супутниках, що перетворилися тепер на космічне сміття.
Фоулі намагався заспокоїти себе думкою про те, що поруч із його подругою були Артеміс і Батлер.
«Якщо хтось і зможе знищити Опал, так це Артеміс».
«Знищити? — продовжував міркувати він.— Тепер я використовую такі поліцейські слівця, як “зни щити”. Опал би це сподобалося. Вона б відчула себе суперзлодійкою».
Поруч пролунало цокання копит Мейна.
— Мак дак джібалл, Онкль. На екранах у твоїй лабораторії щось є.
Племінник Кабалліни вільно говорив мовою єдинорогів, але виражатися точно і по суті справи поки не навчився.
— Це великі екрани, Мейне. Зазвичай на них завжди є щось іще.
— Я знаю,— нетерпляче пошкрябав переднім копитом Мейн. — Але це дійсно цікаво.
— Звичайно. Сьогодні відбувається маса цікавих речей, Мейне. Ти не міг би говорити чіткіше?
— Чіткіше,— насупився Мейн.— Це означає визначити когось, ти це маєш на увазі?