— У відсотках?
— За теорією.
— А, розумію. Яка можливість вибуху?
— У точку.
— Якщо все взяти до уваги, то, я сказав би, відсотків дев’яносто,— трохи подумавши, відповів Артеміс.— Якби знайшовся дурень, який укладе парі, я поставив би на вибух усе до останньої монетки.
Трабл рушив до виходу.
— Ми повинні звільнити Опал. Негайно,— сказав він.
Але тепер засумнівалася Холлі.
— Гарненько подумайте про це, Трабле.
— Ти чула, що сказала людина? — різко обернувся до неї командор.— Вибух! У нас може статися підземний ядерний вибух!
— Згодна, однак це може виявитися блефом.
— Альтернатива занадто жахлива. Ми випустимо її, а потім знову схопимо. З’єднай мене з Атлантидою. Мені треба поговорити зі стражем Глибин. Це, як і раніше, Вінйайа?
Тут заговорив Артеміс — тихим, але наказним тоном, який з десяти років зробив його визнаним лідером.
— Надто пізно звільняти Опал. Усе, що ми можемо зробити,— це врятувати їй життя. Вона давно це замишляла.
— Урятувати їй життя? — заперечив Трабл.— Але в нас лише...— командор Келп глянув на годинник.— Десять хвилин.
Артеміс погладив Холлі по плечу, а потім відступив убік.
— Якщо ельфійська бюрократія схожа на нашу, за такий час ви з в’язниці Опал не витягнете. Все, що вам залишається,— це кинути її у ядерний реактор.
Щоб зрозуміти, Келп почав розпитувати Артеміса, витрачаючи дорогоцінні секунди.
— У ядерний реактор? Який ядерний реактор?
— Ще одне питання, командоре,— покивав пальцем Артеміс,— і я буду змушений наказати Батлеру зупинити вас.
Келп уже набрав у груди повітря, щоб відповісти Артемісу як годиться, але ситуація залишалася критичною, і був ще шанс, що ця людина зможе якось допомогти...
Він стиснув кулаки так, що хруснули кісточки пальців.
— ОК. Говори.
— Глибини постачають енергією природного ядерного реактора в шарі уранової руди, що лежать на гранітній подушці, щось схоже метушиться на Окло, в Габоні,— сказав Артеміс, легко витягуючи ці факти зі своєї пам’яті.— Народна електрична компанія знімає енергію за допомогою занурених в уран маленьких стрижнів. Ці стрижні споруджені за допомогою науки і магії та можуть витримати невеликий ядерний вибух. Цього навчають у місцевих школах. Кожен ельф у цій кімнаті знає про це, чи не так?
Усі кивнули. Технічно все було правильно, адже всі вони це вже знали.
— Якщо ми перед загибеллю помістимо Опал усередину кокона, то блокуємо вибух, і теоретично, якщо вдасться закачати достатньо антирадіаційної піни, Опал може навіть зберегти свою фізичну цілісність. Щоправда, на це я свої останні гроші не поставив би. Але Опал, очевидно, готова до того, щоб ризикнути.
Траблові захотілося ткнути Артеміса кулаком у груди, але він розсудливо утримався.
— Ти вважаєш, що це і є її хитромудрий план звільнення?
— Звичайно, — відповів Артеміс. — І не тільки хитромудрий. Опал змушує вас звільнити її з-за ґрат. Альтернатива — повне руйнування Атлантиди і всього живого на ній, а це неприйнятно ні для кого, крім самої Опал.
Фоулі вже вивів на екран план в’язниці.
— Ядро реактора розташоване менш ніж за сто метрів під рівнем камери Опал. Я негайно зв’яжуся з доглядачем.
Холлі знала, що Артеміс — геній і як ніхто у світі здатний передбачати викрадення дітей, однак у них усе ще залишався вибір.
Вона подивилася на фігури на екрані та здивувалася тому, якими нікчемними виглядають гноми перед лицем того, що вони збиралися зробити.
Вони горбилися, як підлітки, і намагалися рідше дивитися на свою жертву. Гноми пробували здаватися крутими, але не були ані крапельки впевнені в собі — про це говорили їхні безглузді маски, що передавали вираз облич у карикатурному, перебільшеному вигляді. Такі маски з обличчями відомих співаків були популярні серед відвідувачів караоке-барів, які намагалися під фонограму наслідувати своїх ідолів.
«Можливо, вони і не здогадуються про те, які насправді ставки в цій грі,— несподівано подумала Холлі. — Такі ж безглузді, як я сама була десять секунд тому».
— Вони можуть чути нас? — запитала вона у Фоулі.
— Вони можуть, але ми ще не відповідали. Просто натисни кнопку.
Це було сказано лише за традицією і зрозуміло, ніякої кнопки насправді не було, тільки сенсор на екрані.
— Стривайте, капітане! — наказав Трабл.
— Я досвідчений переговірник, сер,— відповіла Холлі, сподіваючись на те, що впевнений тон дозволить їй домогтися того, чого вона хотіла. — І я одного разу... — Вона винувато глянула на Артеміса, вибачаючись за те, що їй доведеться розіграти цю карту. — Одного разу я сама була заручницею, тому знаю, як усе це робиться. Дозвольте мені поговорити з ними.