По всій земній кулі помічалися сотні випадків появи дивних істот, які могли бути ельфами або прибульцями. Тільки-но на цьому місці нічого не було, і раптом лунав тріск або удар, і з’являлася спостережна башточка з маленькими чоловічками всередині, яка потім зникала — і так відбувалося по всій Землі. З неба стали падати безпілотні літаючі тарілочки, а в прибережних водах сотень великих міст на поверхню виринали некеровані підводні човни.
Занепокоєння викликало те, що вся ця техніка ельфів була саморуйнівною, і взяті під охорону апарати протягом найближчих тижнів нез’ясованим чином зникали. Люди знали тепер, що вони не самі на планеті, але не знали, де шукати цих дивних істот.
А враховуючи те, що люди й досі не змогли обстежити навіть океанське дно, вивчення земної кори могло розпочатися, мабуть, лише через кілька сотень років.
Отже, історій про ельфів і прибульців з’являлося безліч, але ці історії, як і єдине збережене відео, були не більш переконливими, ніж суботнє телешоу для малюків.
З іншого боку, все більше ставало і людей, що свято вірили в те, що їм довелося побачити, але психіатри відносили ці «ельфійські видіння» до масових посттравматичних галюцинацій і відвели їм місце в одному ряду з динозаврами, супергероями і монстрами на зразок Нессі.
Ірландія знову стала справжнім островом. Відроджені сільські громади зайнялися виробництвом продуктів харчування, і в них навіть стали з’являтися надлишки, які заморожувалися і вивозилися суднами на інші континенти. Багаті землевласники добровільно віддавали свої необроблені землі в користування розлюченим голодним людям з гострими лопатами.
Батьки Артеміса зуміли дістатися додому з Лондона, де їх застала катастрофа, а незабаром після похорону Артеміса маєток Фаулів перетворився па майже п’ять сотень невеликих земельних ділянок, на яких люди могли вирощувати фрукти та овочі.
Сама церемонія похорону Артеміса була простою і закритою, на ній були присутні тільки члени сімей Фаулів і Батлерів. Тіло Артеміса поховали на високому лузі, де він провів стільки часу, пораючись над своїми сонячними глайдерами. Батлера на похороні не було, оскільки охоронець уперто не бажав вірити в смерть Артеміса, яка сталася у нього на очах.
— Артеміс не помер,— переконував він себе раз за разом.— Гру ще не закінчено.
І ніхто не міг його переконати у протилежному, скільки б разів Джульєтта або Анджеліна Фаул не приходили до нього у спортивний зал, щоб поговорити про це.
Можливо, саме тому охоронець анітрохи не здивувався, коли одного разу побачив Холлі Шорт.
— Давно час,— сказав він, хапаючи з вішалки свій бронежилет і вибігаючи з кімнати.— Артеміс залишив тобі інструкції, а твоїм хлопцям знадобилося цілих півроку, щоб розібратися в них.
Холлі поспішила слідом.
— Інструкції Артеміса було не так-то просто виконати. І вони виявилися абсолютно незаконними.
У дворі, в помаранчевому сяйві ранкового неба були врізані відчинені двері, і в них стояв Фоулі. Він помітно нервував.
— Що, вважаєш менш підозрілим? — запитав Батлер.— Приземлився у тебе біля будинку НЛО або взялися казна-звідки двері зі стоячим у них кентавром?
Фоулі, цокаючи копитами, зійшов з дверей по трапу, тягнучи за собою візок на повітряній подушці. Двері шаттла зачинилися і стали невидимими.
— Ми можемо перейти до справи? — поцікавився Фоулі.— Все, що ми збираємося зробити, протизаконно і, можливо, аморально. Кабалліна думає, що я в Атлантиді. А я, вибачте, ненавиджу брехати своїй дружині. І якщо ми затримаємося тут ще на десять секунд, я можу змінити своє рішення.
Холлі перехопила пульт управління візком.
— Не зміниш,— сказала вона.— Ми занадто далеко зайшли, щоб повернутися додому ні з чим.
— Гаразд,— відповів Фоулі. — Це я просто так сказав.
Погляд Холлі був рішучим і не допускав заперечень. Цей вираз практично не сходив з її обличчя протягом останніх півроку, з того часу, як вона повернулася додому після надзвичайної події біля Врат берсерків. Тоді вона насамперед вирушила в поліцейське управління на пошуки Фоулі.
— У мене послання для тебе від Артеміса,— вимовила вона, як тільки їй удалося вирватися з міцних обіймів Фоулі.
— Правда? І що ж він сказав?
— Він сказав щось про хрізаліди. Що ти можеш підключити їх.
Ці слова потрясли кентавра. Він підбіг до дверей і швидко їх замкнув. Фоулі помітно нервував, і Холлі зрозуміла, що слова Артеміса означають для кентавра щось дуже важливе.
— Що за хрізаліди, Фоулі? І чому вони так цікавлять Артеміса?