Фоулі взяв Холлі за плечі і сказав, саджаючи її в лабораторне крісло:
— Цікавили. Наш друг мертвий, Холлі. Може, залишимо його в спокої?
Холлі відштовхнула Фоулі і схопилася на ноги.
— Залишити його в спокої? Артеміс не дозволив мені відправитися в пекло. Він не дозволив Батлеру відправитися в Лондон. Він не дав загинути всьому Небесному місту під час заколоту гоблінів. Вистачить? А тепер розповідай, що таке хрізаліди.
Коли Фоулі розповів, Холлі стала загалом зрозуміла ідея Артеміса, але все ж таки інформації поки було недостатньо.
— Було щось іще? — запитав кентавр.— Артеміс сказав чи зробив ще що-небудь?
— Ні,— сумно похитала головою Холлі.— У нього був трохи сентиментальний вигляд, що є незвичним для нього, але це можна зрозуміти. І ще він просив, щоб я поцілувала тебе.
Вона стала навшпиньки і поцілувала кентавра в лоб.
— Ось саме так поцілувала.
Фоулі був приголомшений і пригнічений, але закашлявся, постаравшись приховати свої почуття.
— Він сказав «Поцілуй Фоулі». Чи не так?
— Hi,— відповіла Холлі, подумавши.— Він поцілував Мене і сказав: «Передай це йому від мене».
Кентавр посміхнувся, потім пирхнув, закрутив Холлі по лабораторії.
— Нам потрібно вивчити твій лоб під електронним мікроскопом,— сказав він.
Поки вони йшли до Врат берсерків, Холлі пояснила Батлеру їхню інтерпретацію плану Артеміса. Фоулі поскакав уперед, бурмочучи під ніс якісь обчислення і стежачи за тим, щоб не потрапити на очі випадковим людям, яким тим ранком заманулося піднятися в таку рань.
— Хрізаліди — це те, що Опал використовувала для вирощування свого клона. Вона повернулася до Фоулі, який повинен був знищити її.
— І, зрозуміло, не знищив,— здогадався Батлер.
— Ні. Артеміс Дізнався про це, риючись в архівних записах.
— Значить, Артеміс хоче, щоб Фоулі виростив клона? Але навіть такому простому солдату, як я, відомо, що для цього потрібно ДНК.
Холлі постукала себе по лобі.
— Тому він і поцілував мене. У слині Артеміса залишилося достатньо ДНК, щоб Фоулі зміг виростити з її допомогою цілу армію клонів, і всі вони пройшли будь-яку перевірку в аеропорту.
— Геній, до останньої миті,— зітхнув Батлер, а потім насупився.— Але ж клони — дуже кволі створіння. Пам’ятаєш Непаль? Вона весь час на ладан дихала.
Фоулі зупинився на краю кратера і приступив до улюбленого заняття — всім усе пояснювати.
— 'Гак, клони кволі, тому що в них немає душі. І ось тут до діла береться магія. Коли був замкнений перший замок на Братах берсерків, душі всіх ельфів, які перебували всередині магічного кола, звільнилися від своїх тіл, але Артеміс був переважно людиною, а не ельфом, і тому більша частина його сутності залишилася в цій реальності, хоча його фізичне тіло загинуло. Душа Артеміса зараз має вільно літати,— ектоплазменним, ефірним організмом.
Батлер ледь не спіткнувся об власну ногу.
— Ти хочеш сказати, що Артеміс — привид? — обернувся він до Холлі, очікуючи від неї прямої відповіді. — Він справді сказав, що Артеміс — привид?
— Берсерки були примарами цілих десять тисяч років,— відповіла Холлі, направляючи візок вниз по схилу.— Так працює закляття. Якщо вони протрималися стільки часу, можливо, що Артеміс уже якось зберігся за якісь шість місяців.
— Можливо? — сказав Батлер.— І тільки?
Фоулі вказав на точку біля башти.
— Можливо — це оптимістично сказано. Я б уважав за краще сказати «малоймовірно».
Холлі відстебнула замки контейнера-холодильника, укріпленого на візку.
— Добре, порозуміємося на тому, що досягати маловірогідного — фішка Артеміса Фаула,— промовила вона.
Батлер підняв важку кришку контейнера, і в нього перехопило дух від того, що він побачив всередині — незважаючи на те що охоронець очікував побачити саме це. У контейнері, всередині прозорого кокона, лежав клон Артеміса — легкий пластик кокона колихався від його дихання.
— Артеміс, — ахнув Батлер.— Це він, один-в-один.
— Мені довелося поворожити з теплицею,— зауважив Фоулі, відключаючи клона від системи життєзабезпечення.— І в мене не було доступу до власної лабораторії, тому у клона на лівій нозі вийшло шість пальців. Але, погодься, вийшло непогано для. клона, вирощеного, можна сказати, в підВратті. Ніколи не думав, що визнаватиму це, але Опал Кобой створила чудову технологію.
— Йому... йому зараз п’ятнадцять, правильно?
Фоулі пірнув у переплетення поживних трубок, щоб приховати своє обличчя.
— Якщо чесно, то часові налаштування виявилися трохи неточними, отже клон вийшов трохи старшим. Але не хвилюйся, я піддав його повній обробці — підтягнув шкіру, зачистив суглоби, зробив ін’єкції кісткового мозку. Навіть мізки йому змастив. Клянуся, йото рідна мати не зможе знайти жодної відмінності.