Він потер долоні і змінив тему.
— Тепер до роботи. Покажіть мені місце, де помер Артеміс.
— Ось тут,— указала Холлі,— поряд з...
Слово «вежею» вона недоговорила, у неї перехопило горло, коли вона побачила казкові троянди на товстих стеблах, що згиналися точно над тим місцем, де впав мертвий Артеміс.
Троянди в маєтку Фаулів виросли там, де їх ніхто не саджав, і вишикувалися у формі ідеально точної спіралі біля підніжжя круглої вежі. їх незвичайні глянцево помаранчеві пелюстки було видно з інших ділянок, і Джульєтті було доручено стежити за тим, щоб ніхто з фермерів не посмів навіть доторкнутися хоча б до одного стебла.
Через поширення останнім часом чуток про «маленький народ» працюючі на ділянках фермери назвали ці квітки «ельфійськими трояндами», самі не підозрюючи, наскільки точна ця назва.
Батлер ніс загорнутого клона на руках і несподівано згадав про те, як дев’ять років тому так само, слухаючи шелест високих трав, ніс по цьому полю декого іншого, Артеміса.
— Тоді це була Холлі.
Його спогади перервав голос Фоулі: «Батлере, ти повинен покласти тіло в троянди. У самий центр спіралі. Без систем життєзабезпечення процес відродження почнеться в лічені хвилини».
Батлер обережно поклав клона всередину спіралі, на м’який клаптик землі, де його не подряпають колючки троянд.
Холлі опустилася на коліна, щоб розстебнути блискавку кокона. Вона відкинула розкриті клапани в боки — всередині лежало нове тіло Артеміса в лікарняній піжамі. Дихання клона було переривчастим, а чоло вкрилося крапельками поту.
Фоулі швидко нахилився над клоном, випрямляючи його кінцівки і нахиляючи голову назад, щоб звільнити повітряні шляхи.
— Троянди,— сказав він.— Це знак того, що тут присутні залишки магічної сили. Готовий битися об заклад, вони точно повторюють обриси оригінальної руни Брюна Фадея.
— Ти зв’язуєш усі свої сподівання з квітковою клумбою, що виросла посеред галявини?
— Ні, Батлере, зрозуміло, ні. Але Брюн Фадей володів могутньою магією, і за її підтримки душа Артеміса цілком могла проіснувати останні кілька місяців.
— А якщо все це не спрацює, Холлі? — схилив свою коротко стрижену голову Батлер.— Що, коли я дозволив Артемісу померти?
Холлі швидко обернулася і зрозуміла, як напружені зараз усі нерви Батлера. Півроку він відмовлявся повірити у смерть Артеміса і не зможе пробачити собі, якщо той не повернеться до життя.
«Якщо все це дійсно не спрацює, Батлеру ніколи не видертися»,— зрозуміла вона.
— Це спрацює! — сердито сказала Холлі.— І давайте менше слів, більше діла. Скільки у нас часу, Фоулі?
— Без систем життєзабезпечення клон зможе протягнути близько п’ятнадцяти хвилин.
Батлер зрозумів, що часу на сперечання немає. Він повинен і буде робити все від нього залежне, щоб усе вдалося.
— Добре, Холлі,— промовив він, стаючи по стійці «струнко».— Що я маю робити?
Холлі присіла навпочіпки за метр від клона, обхопивши пальцями стебла троянд, не звертаючи уваги на колючки, що дряпали її шкіру.— Все вже зроблено. Тепер Артеміс або повернеться, або ми знову втратимо його, і цього разу назавжди.
— І щось важливе в собі ми втратимо теж,— подумки додав Батлер.
Вони чекали, але нічого незвичайного не відбувалося. Співали птахи, в живоплоті шелестів вітер, із полів доносився звук працюючого трактора. Холлі почала турбуватися і тягнути із землі стебла квіток. Батлер стояв, невідривно дивлячись в обличчя клона, і згадував дні, проведені зі своїм шефом.
«Таких людей, як Артеміс, ніколи не було,— думав він.— Хоча через його витівки моя служба ніколи не була легкою. Батлер посміхнувся.— Артеміс завжди намагався прикрити мені спину, хоча насилу дотягувався до неї».
— Холлі, — тихо сказав він. — Нічого не відбувається...
Тут вітер змінив напрямок, і Батлер несподівано вловив аромат троянд. Холлі підповзла до його колін.
— Ні, щось відбувається, мені здається, щось відбувається.
Вітерець зірвав кілька рожевих пелюсток і закрутив їх, піднімаючи в небо. Потім усе нові й нові пелюстки закружляли уздовж всієї помаранчевої спіралі, швидко оголюючи всі квітки. Пелюстки піднімалися в повітрі, немов метелики, пурхаючи, виблискуючи, заповнюючи собою небо, закриваючи сонце.
— Артемісе! — покликав Батлер.— Відгукнися!
— Невже йому це вдалося? Невже настав вирішальний момент у долі Артеміса Фаула?