Цей кракен був найстарішим з усіх. Згідно зі скинутими панцирами, старий Шеллі, як маленький пожирач сміття, був згаданий «Годинником Кракена» понад десять тисяч років тому, і був замаскований під острів у гавані Ґельсінкі в шістнадцятому столітті, коли місто було відоме ще як Гельсінгфорс.
За весь цей час Шеллі зробив небагато, лише їв і спав, не бачивши жодного сенсу мігрувати. Можливо, у нього колись і була потреба в міграції, але з часом вона притупилася, внаслідок фільтрації відходів від лакофарбової фабрики, заснованої на його спині понад сто років тому. Що б там не було, Шеллі був нерухомий і зробив лише декілька викидів метану з інтервалом понад п’ятдесят років. Таким чином, не було жодної причини вважати, що цей червоний колір датчика був чимось більшим, ніж пошкодженим контактом, і робота Холлі полягала в його виправленні. Це був звичайний робочий день у вигляді місії. Жодної небезпеки, жодних обмежень у часі та дуже маленький шанс зробити відкриття.
Холлі, спускаючись, повернула свої долоні за вітром, поки її черевики не торкнулися даху маленького ресторану на острові. Фактично, було два острови, з’єднаних маленьким мостом. Один був справжнім островом, а інший — здебільшого гніздом Шеллі у скелі. Холлі запустила швидку теплову перевірку і знайшла лише декілька гризунів і ділянку тепла, яке йшло від сауни, що, ймовірно, була на таймері. Вона звірилася з екраном свого шолома, щоб дізнатися точне місце розташування датчика. Він був нижче за скелястий виступ, під водою на глибині чотирьох метрів.
Під водою. Ну звичайно.
Вона склала свої крила в повітрі, потім занурила ноги в Балтійське море, рухаючись по спіралі, щоб зменшити сплеск. Не те щоб люди були досить близько, щоб почути, просто про всяк випадок. Сауна і ресторан були зачинені до восьмої, а найближчі рибалки були на материку, їхні вудки м’яко коливалися, як ряди голих флагштоків.
Холлі зірвала газові балони із шолома, щоб зменшити плавучість, і занурилася у воду. На екрані висвітилося, що температура води була трохи вища за десять градусів, але мерехтливий костюм рятував її від переохолодження і навіть стиснувся, щоб компенсувати невелике збільшення тиску.
— Використай мікроби, — сказав Фоулі, його голос здавався абсолютно чистим через навушник.
— Зникни з моєї голови, кентавре.
— Уперед. Використай мікроби.
— Я не потребую приладдя для пошуку ушкоджень. Це поряд.
Фоулі зітхнув.
— Тоді вони помруть невикористаними.
Пристрої для пошуку ушкоджень насправді були мікроорганізмами, закодованими на пошук випромінювання тієї самої частоти, що посилав об’єкт. Якщо ви знаєте, що треба знайти, то повідомте Фоулі, і його мікроби знайдуть потрібне. Хоча вони дуже маленькі, але можуть подати звуковий сигнал на ваш екран, якщо ви перебуваєте за декілька метрів від датчика праворуч від мене.
— Добре, — простогнала Холлі. — Я б хотіла, щоб ти припинив використовувати мене як морську свинку.
Вона підняла водонепроникну стулку на рукавичці, випускаючи хмару палаючих помаранчевих кліщів у воду. Вони на мить зібралися в купку, а потім помчали геть рваною стрілкою у напрямку датчика.
— Вони плавають, вони летять, вони ховаються, — сказав Фоулі, переляканий своїм власним досягненням. — Бог благословляє їхні крихітні серця.
Мікроби залишали палаючий помаранчевий слід, показуючи Холлі, куди плисти. Вона пірнула під гострий виступ, аби відшукати мікроби, що вже очищують поверхню навколо датчика.
— Зараз наближайся. Він під рукою. Скажи мені, що вони не приносять користі оперативникам.
Вони були дуже корисні, враховуючи, що капітан мала запас повітря тільки на десять хвилин.
— Шолом із зябрами був би корисніший, особливо коли ти дізналася, що датчик був під водою.
— Але повітря тобі вистачить, — підтримував Фоулі. — Тим більше що мікроби очищують ділянку навколо.
Мікроби об’їдали скелю і мох, що вкривав датчик, поки він не засяяв, як того дня, коли зійшов з конвейєра. Щойно їхня місія була закінчена, мікроби замерехтіли і загинули, розпадаючись у воді з ніжним шипінням. Холлі увімкнула прожектор на шоломі, фокусуючи обидва промені на датчику. Своїм розміром і формою він нагадував банан і був покритий електролітним гелем.
— Вода досить чиста завдяки Шеллі. Я отримую пристойну картинку. Холлі зменшила плавучість свого костюма на декілька ділень, щоб можна було вільно зависнути у воді.
— Добре, що ти бачиш?
— Те ж саме, що і ти, — відповів кентавр. — Датчик із червоним світлом, що спалахнуло. Мені треба зняти декілька свідчень, якщо ти здогадаєшся доторкнутися до екрана.