Выбрать главу

Холлі поклала свою руку на гель так, щоб різно-спрямований датчик на її рукавичці міг синхронізу­ватися з давнім інструментом.

— Дев’ять із половиною хвилин, Фоулі, не забувай.

— Будь ласка, — захихикав кентавр. — Я можу на­лаштувати флотилію супутників за цей час.

«Може, й справді», — подумала капітан. Через свій шолом вона могла спостерігати за перевіркою систем на датчику.

— Гм, — зітхнув Фоулі через тридцять секунд.

— Гм? — повторила Холлі нервово. — Не кажи «гм», Фоулі. Я не в ладах з наукою, але не говорю «гм».

— Здається, із цим датчиком усе гаразд. Він пре­красно працює. Що означає...

— ...Те, що інші три датчики працюють зі збо­ями, — закінчила Холлі. — Так, ваша геніальносте?

— Не я проектував ці датчики, — сказав Фоулі об­ражено. — Це — старий винахід Кобой.

Холлі затремтіла, її тіло скаламутило воду навкру­ги. Її старий ворог Опал Кобой була одним із провід­них винахідників Народу, поки не вирішила, що вва­жає за краще стати злочинницею, щоб назвати себе королевою світу. Тепер вона перебувала у спеціаль­но побудованому кубі, установленому у в’язниці Ат­лантиди, і проводила час, поштою розсилаючи полі­тикам прохання і передчасні вдячності.

— Вибач, що сумнівалася відносно твого чудово­го інтелекту. Гадаю, я маю перевірити інші датчики. На суші, сподіваюся.

— Гм, — сказав Фоулі знову, — Будь ласка, припи­ни. Може, доки я тут, мені перевірити інші датчики?

На мить настала тиша, поки Фоулі читав декілька нових файлів, а потім він заговорив короткими фра­зами, у міру того, як вивчав інформацію. — Інші дат­чики. Це неважливо. Зараз. Те, що ми дійсно повин­ні знати, — це те, чому у Шеллі з’явилася «червона риска» на цьому датчику. Почекай, я зараз подивлю­ся. Якби ми раніше мали ці дані...

Холлі нічого не залишалося, окрім як підтримува­ти контакт із датчиком. Її ноги злегка погойдували­ся, а вона дивилася на екран, як знижується рівень запасів повітря.

— Добре, — сказав, нарешті, Фоулі. — Є дві причи­ни «червоної риски». По-перше — у Шеллі з’явилася кракен-дитина, але це неможливо, тому що він — безплідна чоловіча особина.

— А по-друге? — запитала Холлі, упевнена, що їй не сподобається друга причина.

— По-друге, скоро станеться викид метану.

Капітан Холлі полегшено звела очі.

— Викид метану. Це звучить не дуже страшно.

— Узагалі-то, це трохи страшніше, ніж звучить.

— Що ти маєш на увазі під словом «трохи»? Я би хотіла знати другу причину.

— Чом би тобі замість того, щоб слухати мої по­яснення, не відлетіти звідти з такою швидкістю, на яку ти тільки здатна?

Холлі не треба було повторювати двічі. Якщо Фо­улі радив оперативникові забиратися до того, як він прочитає одну зі своїх улюблених лекцій, ситуація дуже серйозна. Вона широко розвела руки, і цю дію повторили крила на її спині.

— Увімкніться, — сказала вона, вказуючи обома руками на поверхню. Двигуни запрацювали, вири­ваючи її з-під поверхні вод Балтики і залишаючи за собою киплячу воду. Нарешті вона з’явилася в по­вітрі. Її костюм одразу висох, оскільки був зшитий із водовідштовхувального матеріалу для запобіган­ня короткого замикання. Останні краплі води поніс із собою вітер, що з’явився із-за опору повітря її стрімкому зльоту. За декілька секунд вона підняла­ся на сто метрів, стурбована голосом Фоулі, що ква­пив її.

— Кракен скидав свою оболонку одного разу, і ми записали, як Шеллі зробив це три тисячі років тому. Так ми дізналися, що цей острів живий.

— Але чому зараз?

— Гадаю, Шеллі прожив достатньо довго, щоб знову зробити це.

— 1 чому ми спостерігаємо за ним?

— Ми ведемо спостереження, тому що кракен скидає свою броню за допомогою дуже сильного ви­буху. Нова броня вже наросла, і Шеллі необхідно по­збавитися старої. Для цього він підпалює шар осе­редків метану і зриває оболонку.

Холлі хотіла переконатися, що вона правильно все зрозуміла.

— Отже, ти говориш, що Шеллі освітлює своє пукання?

— Ні, Шеллі збирається освітлювати саме це пукання. Він зберігає достатньо метану, щоб освітлю­вати всю гавань упродовж року. Подібного пукання не було з останніх зборів усього племені гномів.

Змодельований на комп’ютері вибух з’явився на екрані її шолома. Більшості представникам Народу зображення здалося не більше плями, але офіцери ЛЕПрекону були вимушені розвивати бічний зір, щоб прочитати необхідні дані з екранів і водночас бачити, куди вони йдуть у цей час.