Завдяки змодельованому вибуху Холлі зрозуміла, яким великим буде радіус ураження. Вона труснула головою і обернулася обличчям до кракена.
— Чи можемо ми щось зробити?
— Окрім декількох знімків — нічого. Надто пізно. Залишилося лише декілька хвилин. Температура внутрішнього заряду Шеллі вже наближається до точки займання, отже вмикай свій фільтр від яскравого світла і спостерігай.
Капітан Холлі зменшила яскравість.
— Це буде новиною у всьому світі. Острови ще не вибухали.
— Саме так. Вулканічна діяльність, витік газу, різні нещасні випадки на хімічних заводах. Повір мені, якщо люди насправді щось уміють, так це — поясняти вибух. Американці придумали зону 51
тільки тому, що сенатор розбив реактивний літак об гору.
— А на материку безпечно?
— Мабуть. Може прилетіти трохи скалок.
Холлі розслабилася у ширянні на крилах у повітрі. Не було нічого, що вона могла б зробити, і нічого, що вона була повинна робити. Це було природним процесом, і кракен мав право скидати свою оболонку.
Вибух метану. Мульчеві б це сподобалося.
Мульч Діггумс нині управляв приватним детективним агентством у Гавані разом з піксі Дудою Дей. Свого часу Мульч сам викликав вибухи метану. Щось м’яко заблимало на екрані Холлі. Брудно-червона пляма теплового індикатора на екрані. На острові хтось був, і не самі комахи або гризуни. Багато людей.
— Фоулі. У мене щось є.
Капітан Холлі змінила розмір вікна з миготливими точками, щоб розшукати їхнє джерело. У сауні були чотири гарячих тіла.
— У сауні, Фоулі. Як ми їх пропустили?
— їхні тіла були тієї ж самої температури, що й цегляні стіни, — відповів кентавр, — Думаю, що один із Людей Бруду відчинив двері.
Холлі збільшила зображення на екрані в шість разів і побачила, що в дверях сауни була тріщина, і пара клином виходила через цю дірку. Будівля охолоджувалася швидше, ніж люди, і тепер вони з’явилися на її сканері.
— Що тут роблять Люди Бруду? Ти ж сказав, що все зачинено до восьмої ранку.
— Я не знаю, Холлі. Звідки мені знати? Це люди. Настільки ж непередбачувані, як збожеволілі під місяцем демони.
Чому люди були там, не мало значення і не було часу дивуватися.
— Я маю повернутися, Фоулі.
Фоулі помістив камеру перед собою, передаючи своє зображення на шолом Холлі.
— Подивися на моє обличчя, Холлі. Ти бачиш цей вираз? Я серйозний. Не роби цього, капітане. Не повертайся на острів. Люди помирають щодня, і ми не втручаємося. ЛЕП ніколи не втручається.
— Я знаю правила, — сказала Холлі, приглушуючи рик кентавра.
«Там вирішується моя кар’єра. Знову», — подумала вона, розгортаючи крила так, щоб круто пірнути У воду.
Четверо чоловіків сиділи в передбаннику сауни, почуваючи себе дуже задоволеними, тому що вони ще раз обдурили владу острова і зуміли знайти вільну сауну до початку роботи. Що дійсно допомогло, так це те, що один із чоловіків був охоронцем Єнісаарі і мав доступ до ключів і невелику плоскодонку з двигуном у п’ять кінських сил, яка і доставила цих чотирьох друзів разом з відром пива «Карелія».
— Сьогодні в сауні гарна температура? — сказав один.
Другий протер скельця окулярів:
— Мені здається, що трохи спекотно. Я навіть відчуваю, як підлога обпалює ноги.
— Тоді сходи, пірни у Балтику, — сказав охоронець, невдоволений тим, що його зусилля недостатньо оцінили. — Це охолодить твої бідні пальчики.
— Не звертайте на нього уваги, — сказав четвертий чоловік, надіваючи свій годинник. — У нього дуже чутливі ноги. Вічні проблеми.
Чоловіки, друзі дитинства, сміючись, потягували пиво. Усі різко замовкли, коли частина даху несподівано спалахнула і розсипалася.
Охоронець закашлявся з повним ротом пива.
— Хто палив? Я ж сказав...
Навіть якби один з його приятелів відповів, то охоронець усе одно не почув би, оскільки примудрився вилетіти через отвір у даху.
— Але мої ноги дійсно обпалює, — сказав чоловік в окулярах. Він неначе сподівався змусити нові проблеми зникнути, дотримуючись старої геми розмови.
Інші проігнорували його, зайняті тим, що чоловіки зазвичай роблять у небезпечній ситуації, — вони надягали свої штани.
Не було часу, щоб входити через двері або представлятися, тому Холлі вихопила свій «Нейтрино» і вирізала двометровий отвір у даху. Вона виявила чотирьох блідих, напіводягнених Людей Бруду, тремтячих від переляку.
«Я не здивована, що вони тремтять, — подумала вона, — адже все тільки починається!»
Поки вона летіла, то намагалася вирішити проблему: як за декілька хвилин витягнути людей із зони ураження.