Артеміс сумнівався, що няня знехтувала необхідністю надіти підгузок на Беккета, і він хотів знати, де цей підгузок тепер.
— Дуже добре, Беккете, — продовжував Артеміс. — Давай поки що відкладемо питання про підгузок і перейдемо до сьогоднішнього уроку.
— Шоколад на полицях. — Беккет, простягнув пальці вгору, щоб дістатися уявного шоколаду.
— Так, точно. Іноді на полицях буває шоколад.
— І еспресо, — додав Беккет, який мав дивний набір улюблених смаків, серед яких була кава-еспресо у пакетиках і патока. І все в одну чашку, якщо йому вдавалося до них дістатися. Одного разу Беккету вдалося проковтнути декілька ложок цієї суміші, перш ніж її відібрали. Малюк не спав протягом двадцяти восьми годин.
— Може, вивчимо нові слова, Артемісе? — запитав Майлз, який хотів повернутися до банки з цвіллю у своїй спальні. — Я проводжу сперименти із професором Приматом.
Професор Примат був іграшковою мавпою і підсобним лабораторним партнером Майлза. Ця симпатична мавпа проводила більшість часу в боросилікатній склянці на спериментальному столі. Артеміс перепрограмував мавпу так, щоб вона могла реагувати на голос Майлза. В арсеналі іграшки були дванадцять фраз, у тому числі «Воно живе! Воно живе!» та «Цей день увійде в історію, професоре Майлз».
— Ти незабаром зможеш повернутися до своєї лабораторії, — схвально сказав Артеміс. Майлз був зліплений із того ж тіста, що і він сам, природжений науковець. — Ну, хлопці. Я подумав, що сьогодні ми можемо зайнятися деякими ресторанними термінами.
— Шмарклі на вигляд як хробаки, — сказав Беккет, який хотів змінити тему.
Артеміс був збентежений цим зауваженням. Скоріше за все, хробаків у меню не було, там могли опинитися хіба що равлики.
— Забудь про хробаків.
— Забути хробаків! — сказав Беккет налякано.
— Просто на даний момент, — сказав Артеміс заспокійливо. — Як тільки ми закінчимо нашу гру в слова, ти зможеш думати про все, що тобі подобається. І якщо ви добре впораєтесь, то я зможу повести вас подивитися на коней.
їзда верхи була єдиною формою фізичних навантажень, на яку Артеміс наважувався. Головним чином тому, що кінь виконував більшість роботи.
Беккет уже забув про хробаків і показав на себе. — Беккет, — із гордістю сказав він.
Майлз зітхнув.
— Простачок.
Артеміс уже пошкодував, що розпочав цей урок, але все ж таки зібрався на силі й вирішив продовжувати.
— Майлзе, не називай свого брата простачком.
— Та все гаразд, Артемісе. Йому це подобається. Ти звичайнісінький простачок, чи не так, Беккете?
— Беккет — простачок, — з радістю погодився хлопчисько.
Артеміс склав долоні разом.
— Гаразд, хлопці. Почнемо. Уявіть собі, що ви сидите за столом у кафе на Монмартрі.
— У Парижі, — сказав Майлз, самовдоволено поправляючи широку краватку, яку він позичив у батька.
— Так, у Парижі. І як би ви не старалися, ви ніяк не можете привернути до себе увагу офіціанта. Що ви зробите?
Діти витріщились на нього, і Артеміс почав думати, чи не занадто складну задачу він їм запропонував. Але тут він полегшено зітхнув і навіть трохи здивувався, побачивши проблиск розуміння в очах Беккета.
— Ммм... скажу Батлеру постриб-стриб-стрибати на голові?
Майлз був уражений.
— Я згоден з простачком.
— Ні! — сказав Артеміс. — Вам просто треба підняти палець і чітко промовити: «Ici, garçon». [1]
— Яке ще ічі?
— Що? Ні, Беккет, ніяке не ічі.
Артеміс важко зітхнув. Це просто неможливо. Неможливо. А він ще навіть не показував картки або свою нову модифіковану лазерну указку, яка може або підкреслити слово, або прорізати кілька сталевих пластин, у залежності від настройки.
— Давайте спробуємо разом. Підніміть палець і скажіть, «Ici, garçon». Усі разом...
Хлопчики зробили так, як було сказано, прагнучи догодити своєму ненормальному братові.
— Ici, garçon, — сказали вони хором, піднявши вгору товстенькі пальці. І Майлз непомітно шепнув своєму брату-близнюку: — Артеміс-простачок.
Артеміс підвів руки.
— Я здаюся. Ви перемогли — більше ніяких уроків. Може, трохи помалюємо?
— Чудово, — сказав Майлз. — Я намалюю свою банку із цвіллю.
Беккет підозріло зиркнув на старшого брата.
— Я не буду вчитися?
— Ні, — сказав Артеміс, ніжно скуйовдив братове волосся і тієї ж миті пошкодував про це. — Ти не вивчиш нічого нового.
— Добре. Тепер Беккет щасливий, бачиш?
Хлопчик ще раз указав пальцем на себе, особливо на свою широку посмішку.
1
Гра слів. Ici, garçon — Сюди, офіціанте. В англійській мові є співзвучне французькому «ici» слово «itchy», що означає свербіж.