Викинь це з голови. Є пристойні люди. Наприклад, Артеміс і Батлер.
— Ти бачив людські фільми з кентаврами? — запитала вона кентавра, що перебував на іншому кінці комунікатора її шолома, — Вони були благородні і спортивні. Мій меч для вашої величності і тільки потім для полювання. Стрункі кентаври — ось це дійсно мене розсмішило.
За тисячі миль, десь у мантії Землі під Ірландією, Фоулі, технічний консультант ЛЕП, погладив свій животик. «Холлі, не кепкуй. Кабалліна любить мій животик». Фоулі одружився, або зчепився, як кентаври називали цю церемонію, тоді, коли Холлі була далеко з Артемісом Фаулом, рятувала демонів у чистилищі. Чимало змінилося за ці три роки, поки вона була далеко, й інколи Фоулі було важко згадувати про це. У Фоулі була нова наречена, з якою він проводив увесь свій вільний час. Старий друг Холлі, Трабл Кельп, був підвищений до майора ЛЕПрекону, а вона повернулася до роботи в оперативній групі «Годинник Кракена» Рекону.
— Вибач, друже. Це було грубо, — сказала Холлі. — Я теж люблю твій животик. Вибач, що не помітила на тобі стягуючого пояса.
— Я теж. Наступного разу.
Холлі посміхнулася.
— Упевнена. Це станеться.
За традицією, кентаври-чоловіки можуть мати більше однієї жінки, але Кабалліна була сучасним представником чарівного народу, і Холлі сумнівалася, чи буде вона терпіти нову кобилу у своїй сім’ї.
— Не хвилюйся, я жартую. Ти маєш поводитися краще, тому що я зустрічаюся з Кабалліною на курорті цими вихідними.
— Як твій новий пристрій? — сказав Фоулі, поспішно змінюючи тему.
Холлі широко розвела руки. Вона відчувала, як вітер проходить між її пальцями і побачила, як виблискує Балтійське море посеред білих і синіх хвиль.
— Це чудово, — сказала вона. — Абсолютно чудово.
Капітан ЛЕП Холлі Шорт літала широкими неспішними колами над гаванню Ґельсінкі, насолоджуючись свіжим скандинавським повітрям, проникаючим під її шлем. Була лише п’ята година ранку за місцевим часом, і промені сонця, що сходило, замерехтіли золотистим світлом на маківці Успенського собору.
Уже засвітилися ліхтарі на знаменитому міському ринку, оскільки прибули продавці, щоб рано-вранці розпочати торгівлю, і помічники нетерплячих політичних діячів пробиралися до синьо-сірого фасаду будівлі муніципалітету.
Ціль Холлі була далеко від того, що незабаром стало б галасливим центром торгівлі. Вона ворухнула пальцями, і датчики в її броньованих рукавичках перевели рухи в команди для механічних крил на спині. Ельфійка поступово знижувалась до маленького острівця Єнісаарі, який був розташований за півмилі від порту.
— Датчики тіла хороші, — сказала вона. — Дуже чутливі.
— Вони максимально наближають наші можливості до можливостей птаха, — сказав Фоулі. — Ти не хочеш їх імплантувати?
— Ні, дякую, — різко сказала Холлі. Вона любила літати, але не настільки, щоб дозволити хірургові ЛЕПрекону залізти в її мозок.
— Дуже добре, капітан Холлі, — сказав Фоулі, перемикаючись на ділову розмову. — Доексплуатаційна перевірка. Три Ws, будь ласка.
Три Ws були контрольним списком офіцерів розвідувального корпусу особливого призначення перед наближенням до зони операції. Крила, зброя і дорога додому.
...Холлі перевірила прозорі індикатори на екрані свого шолома.
— Заряд енергії повний. Зброя на зеленому. Крила і костюм повністю працездатні. Жодного червоного кольору.
— Чудово, — сказав Фоулі. — Перевіряти, перевіряти і перевіряти. На моєму екрані те ж саме.
Холлі почула клацання клавіш, оскільки Фоулі зробив запис цієї інформації в реєстраційному журналі місії. Кентавр був відомий своєю любов’ю до старої шкільної клавіатури, навіть при тому, що він сам запатентував надзвичайно ефективно працюючу новинку — v-подібну клавіатуру.
— Пам’ятай, Холлі, це — лише розвідка. Спустися і перевір датчик. Цим речам двісті років, і проблема, мабуть, у перегріванні. Іди туди, куди я скажу, і роби те, що я накажу. Жодної безладної стрілянини з бластера. Зрозуміло?
Холлі пирхнула.
— Я розумію, чому Кабалліна обрала тебе, Фоулі. Ти такий чарівний.
Фоулі захихикав.
— Я більше не реагую на глузування, Холлі. Одруження пом’якшило мене.
— Пом’якшило? Я повірю в це, коли ти десять хвилин пробудеш у кімнаті з Мульчем не брикаючись.
Гном Мульч Діггумс за різних часів був ворогом, партнером і другом Холлі та Фоулі. Його найбільшим задоволенням у житті було напхати свій рот, і дещо меншим — мати можливість дратувати своїх ворогів, партнерів і друзів.