Артеміс ледь помітно вклонився.
— Командире, я вам щиро вдячний.
«Знову п’ять слів,— подумала Холлі. — Доказів усе більшає».
Артеміс простягнув руку до Холлі Шорт, ніби виставляючи себе перед очі театральної публіки.
— Капітане, зірви, будь ласка, покрив. Покажи свій дар розчленовувати найрізноманітніші речі.
Холлі зраділа можливості зробити хоча б що-небудь. Насправді зараз їй би хотілося серйозно поговорити з Артемісом, але вовтузіння з коробкою, принаймні, позбавляло необхідності сприймати чергову порцію наукових фактів.
Залюбки,— відгукнулася вона, накинувшись на брезент так, ніби той був особистим кривдником її бабусі. На пальцях правої руки миттєво з’явилися гострющі леза: три вивірені рухи — і клапті брезенту хвилями спали на землю.
— Можливо, й коробку на себе візьмеш, капітане Шорт, якщо вже почала,— сказав Артеміс, пошкодувавши, що кількість слів у фразі вийшла не кратною п’яти.
Холлі негайно скочила на коробку і розбила її вщент.
— Bay! — вигукнув Фоулі. — Як жорстоко, навіть для тебе.
Капітан сплигнула на землю, майже не прим’явши сніг.
— Та ні. Це, радше, наука. Cos tapa — «швидка нога». Таке давнє бойове мистецтво, засноване на рухах хижих тварин.
— Погляньте! — вигукнув Фоулі, показуючи пальцем у безмежну сіро-стальну напівтемряву. — Комусь не все одно!
Артеміс зрадів цьому жартівливому вигуку — це був привід на якийсь час забути про зв’язок з логічним світом, що дедалі слабшав. Поки підземні мешканці своїм звичаєм сперечалися, він дозволив собі трохи згорбитися і опустити плечі, але хтось одразу це помітив.
— Артемісе?
Ну, звичайно, це Холлі.
— Що таке, капітане Шорт? Слухаю.
— Капітане? А хіба ми не знайомі?
Артеміс відкашлявся в долоню. Хлопець помітив, як Холлі промацує його очима. Треба якимсь чином позбутися її пильної уваги. Залишається лише промовити число вголос.
— Не знайомі? Звісно, що знайомі. Вже понад п’ять років.
Холлі підійшла до нього ближче. За помаранчевим склом заборона він побачив її сповнені тривоги величезні очі.
— Усе через число «п’ять». Це мене непокоїть, Арті. Ти сам на себе не схожий.
Артеміс проминув її, пройшовши до контейнера, встановленого на дні коробки.
— А на кого я схожий? — різко спитав він, припиняючи будь-які спроби можливого обговорення його психічного здоров’я.
Досадливо відмахнувшись від крижаної імли, ніби та навмисно заважала йому, він навів свій мобільний телефон на контейнер, щоб привести в дію комп’ютеризовані замки. З виду і за гудінням, яке чулося з нього, контейнер нагадував звичайний побутовий холодильник — приземкуватий, перлинно-білий.
— Аякже! Чого справді бракує в Ісландії,— пробурмотів Фоулі,— то це машин для виробництва льоду.
— Так, але це особлива машина,— сказав Артеміс, відчиняючи двері «холодильника». — Вона може врятувати всі льодовики.
— А вона робить ескімо на паличці? — з невинним виглядом спитав кентавр, шкодуючи, що поруч немає давнього друзяки Мульча Діггумса: ох, і ляснулися б вони зараз із ним високо піднятими п’ятірнями! Тоді вже напевно цей дитячий архаїчний ритуал звів би Артеміса з розуму, якщо той досі ще не став остаточним психом.
— То де твоя обіцяна демонстрація? — гаркнула Вінйайа. — Ну ж бо, демонструй!
Артеміс сердито глипнув на Фоулі.
— Залюбки, командувачу. Ось, прошу, дивіться.
Усередині контейнера містився низький хромований пристрій, що нагадував пральну машину з верхнім завантаженням і водночас — короткоствольну гармату, якби не жмут дротів та мікросхем, запханий під резервуар.
— Погоджуюсь із тим, що цей «Крижаний куб» не надто симпатичний,— сказав Артеміс, умикаючи обладнання інфрачервоним сигналом з датчика телефону. — Але мені здалося, зараз значно важливіше запустити його у виробництво якнайшвидше, ніж іще місяць згаяти на вдосконалення дизайну.
Присутні нерівним колом оточили машину, і Артеміс мимоволі подумав, що якби за групою велося спостереження із супутника, її учасники нагадували б дітей, захоплених якоюсь грою.
Вінйайа зблідла й цокотіла зубами, хоча температура опустилася лише трохи нижче точки замерзання. Прохолодно за людськими відчуттями, а от для підземного мешканця аж ніяк не комфортно.
— Хутчіш, людино. Вмикай свого «Крижаного куба» — час уже запускати гнома на зсув.
Раніше Артеміс цього вислову не чув, але про значення здогадувався. Він кинув погляд на свій телефон.