Погано, що це було вимовлено вголос, але ще гірше, що в залі ресторану їх насправді було четверо. Либонь, капітан Трабл Кельп не зміг прибути. І хоча між ним і Артемісом історично склалася взаємна неприязнь, зараз Артеміс вважав би за краще бачити Кельпа за цим столом.
— Холлі, а де командир Кельп? Я гадав, він теж візьме участь у нашій зустрічі. Нам не завадив би надійний захист.
Холлі виструнчилася біля столу, наче аршин проковтнувши, — у синьому форменому комбінезоні, з гроном блискучих жолудів на грудях.
— У Трабла... тобто командира Кельпа вистачає невідкладних справ у штаб-квартирі на Поліцейській Плазі, але не хвилюйся, у нас над головою висить у невидимому шаттлі цілий тактичний підрозділ Поліції. Навіть полярний лис не підкрадеться до нас, не підпаливши хвоста.
Артеміс скинув зимову куртку, зняв рукавички.
— Дякую, капітане. Ваша бездоганна старанність вселяє в мене мужність. До речі, дозвольте поцікавитися, скільки всього бійців у загоні? Скільки саме?
— Чотирнадцять,— відповіла Холлі, здивовано звівши брову дашком.
— Чотирнадцять. Гм... Небагато... — Раптом його пройняла якась думка. — І ще пілот?
— Чотирнадцять, включно з пілотом. Цілком достатньо для того, щоб упоратися з будь-яким загоном людей, якщо хтось спробує на них напасти.
На мить здалося, що Артеміс Фаул готовий розвернутися і перервати зустріч, на якій сам же наполіг. На шиї у нього запульсувала жилка, вказівний палець почав вибивати дріб на дерев’яній спинці стільця. Далі Артеміс нарешті переміг клубок, що застряг йому в горлі, і кивнув з нервозністю, якої не можна було не помітити, бо вилізла вона всім перед очі, мов та канарка з котячої пащеки, перед тим як навіки зникнути в череві хижака.
— Чудово. Чотирнадцятьох буде цілком досить. Холлі, будь ласка, сідай. Дозвольте розповісти вам про мій проект.
Холлі повільно відійшла, видивляючись на обличчі Артеміса ознаки звичної самовпевненості, що
зазвичай ховалися в куточках його згірдливих уст. І... нічого там не побачила.
«Не знаю, що у нього за проект,— подумала вона,— але, мабуть, що немаленький».
Артеміс поставив валізку на стіл, відкрив її і розвернув так, щоб усі могли бачити екран на внутрішній поверхні кришки. На мить ірландець не зміг приховати захоплення пристроєм і навіть дозволив собі ледь помітно посміхнутися у бік Фоулі. Втім, посмішка вийшла не надто широкою — губи розтягнулися не більше ніж на сантиметр.
— Будь ласка, погляньте, ця крихітна скринька неодмінно сподобається вам усім.
Фоулі зневажливо фиркнув.
— О, присягаюся зірками! Це... невже це... очам своїм не вірю... Ноутбук? Арті, ти просто убив нас усіх своєю геніальністю! — блазнював кентавр.
Реакцією на його сарказм став стогін усіх присутніх.
— У чому річ? — спитав він. — Це Ноутбук. Навіть люди не розраховують на те, щоб здивувати когось ноутбуком.
— Наскільки я знаю Артеміса,— сказала Холлі,— на нас чекає щось вражаюче. Чи не так, Артемісе?
А це вирішувати тільки вам,— сказав Артеміс, натискаючи на кнопку сканера.
Сканер блимнув, розглядаючи підставлений великий палець, потім спалахнув зеленим світлом: вирішив прийняти побачене. Зо дві секунди не відбувалося нічого, потім усередині валізки загурчав моторчик — здавалося, ніби там потягувалася маленька вдоволена кішка.
— Двигун,— сказав Фоулі. — Теж мені!
Підсилені металеві кутики кришки раптом відокремилися від неї, розлетілися врізнобіч, штовхані реактивними струминами, і присмокталися до стелі. Водночас розгорнувся екран, збільшившись у розмірах: його площа досягла одного квадратного метра, а на крайках з’явилися смужки динаміків.
— Великий екран, оце так новина! — сказав Фоулі. — Гра на глядача. Бракує лишень кількох комплектів тривимірних окулярів.
Артеміс натиснув ще на одну кнопку, і приліплені до стелі кутики перетворилися на проектори, з яких чотирма потоками хлинули цифрові дані; за кілька мить вони створили в центрі зали рухому модель планети Земля. На екрані з’явився логотип компанії «Фаул Індастріз», а навколо — кілька файлів.
— Голографічна скринька,— проголосив Фоулі, із задоволенням приховуючи незворушність. — У нас вони з’явилися вже казна-коли.
— Скринька зовсім не голографічна,— сказав Артеміс,— а реальна, але зображення, які ви бачите, голографічні. Я вніс оновлення до системи Легітимної Ельфійської Поліції. Валізку синхронізовано з кількома супутниками, і комп’ютери, що містяться на борту, можуть відтворювати у режимі реального часу зображення об’єктів, розташованих за межами діапазону чутливості датчиків.