Холлі мало не вдавилася. Вона і так нервується, лише подумає про подорож нагору, а тут іще на такому мотлоху.
— А коли його списують?
Фоулі почухав волохатий живіт.
— Стан у нього відмінний, тож лише в разі летального кінця.
Холлі зняла гумову печатку і зі скрипом відчинила дверцята. Підйомник було створено не заради комфорту. Місця ледь вистачало, щоб сидіти, не чіпляючи приборів.
— А це що таке? — вказала Холлі на сірувату пляму на підголівнику.
Фоулі переступив із ноги на ногу.
— Е-е-е... мозкова рідина, здається. Високий тиск, от і витекла під час останньої подорожі. Але ми вже все полагодили. І офіцер вижив. IQ зменшився на кілька пунктів, але вижив. І може харчуватися рідиною.
— Тоді гаразд, — саркастично зауважила Холлі, протискаючись через переплетіння кабелів.
Фоулі закріпив на ній ремінь безпеки, перевірив, чи добре його натягнуто.
— Готова?
Холлі кивнула.
Кентавр стукнув пальцем по мікрофону на шоломі.
— Лишайся на зв’язку, — сказав він і зачинив за собою двері.
«Не думай», — наказала Холлі сама собі. Не думай про розпечену магму, яка зараз підхопить крихітний транспортер. Не думай, як тебе потягне до поверхні з такою силою, що ти мало не вивернешся навиворіт. 1 звісно, не думай про кровожерливого троля, готового встромити в тебе свої ікла. Жодної думки. Не думай ні про що... Запізно.
У навушниках пролунав голос Фоулі.
— Готовність двадцять секунд, — сказав він. — Ми на секретній частоті, на випадок, якщо Народ Бруду почне спостерігати за підземним світом. Ніколи не знаєш, чого від них чекати. Якось нас перехопив нафтовий танкер із Близького Сходу. Ото було галасу!
Холлі поправила мікрофон.
— Зосередься, Фоулі. Моє життя в твоїх руках.
— Ага... Вибач. Ми по рейках спустимо тебе до шахти Е7, там якраз піднімається хвиля. Рахуєш до ста, і ти сама собі господиня.
Холлі кивнула, стиснувши пальцями подвійний джойстик.
— Усі системи перевірено. Запускай.
Зі свистом увімкнувся двигун. Маленький транспортер підстрибнув, і Холлі забовтало, як зернятко у брязкальці. Вона ледь почула голос Фоулі, що пролунав у вусі.
— Ти вже на другому рівні. Приготуйся до зльоту, Шорт.
Холлі витягла з панелі гумовий циліндрик і закусила його зубами. Що з того, що маєш радіо, якщо проковтнеш язика. Вона активувала зовнішні камери і вивела зображення на екран.
На неї насувався вхід до Е7. Повітря мерехтіло дивним сяйвом. Із шахти вилітали білі гарячі іскри. Ревіння Холлі не чула, але могла собі уявити. Дикий вітер завивав, немов мільйони тролів.
Пальці стиснули джойстик. Перед тим як рвонути вперед, транспортер здригнувся. Ні знизу, ні зверху нічого. Пустота. Безодня. Немов мураха падала в ринву.
— Чудово, — прохрипів голос Фоулі. — Не загуби сніданок. Американські гірки відпочивають.
Холлі кивнула. Говорити вона не могла. Із тим циліндриком у роті. Кентавр усе одно бачив її на камері.
— Сайонара, дорогенька, — сказав Фоулі та натиснув на кнопку.
Транспортер гойднувся і потяг Холлі в безодню. Шлунок скрутило вузлом, немов сила гравітації волочила її до центру землі. Сейсмологічна секція не один раз брала звідси проби й отримувала 99,8 відсотка вірогідності дістатися поверхні за допомогою лави. Але ж лишалися ті 0,2 відсотка.
Здавалося, що падіння триватиме вічність. І саме тоді, коли Холлі вже морально приготувалася перетворитися на купку попелу, вона відчула. Незабутні вібрації. Таке відчуття, немов зовні, поза межами її крихітної сфери, світ розірвало на частини. Ну от.
— Течія, — виплюнула вона слово, не виймаючи циліндра з рота.
Може, Фоулі щось і відповів, та вона його вже не чула. Вона і сама себе не чула, але побачила, як на екрані з’явилися завихрення.
Потік підхопив її, немов ураган, і закрутив маленький транспортер. По обшивці загрюкали напіврозплавлені уламки каміння, підштовхуючи маленьку шкаралупку до стін тунелю. Холлі відчувала, як тремтить джойстик.
У замкненому просторі жар був нестерпний, вистачило б, щоб підсмажити людину. Але легені ельфів зроблені з міцнішого матеріалу. Прискорення впивалося в тіло невидимими руками і стягувало м’язи з рук та обличчя. Холлі поморгала, щоб змахнути з повік солоний піт і мати можливість сконцентруватися на моніторі. Магма повністю заволоділа транспортером, потік був дуже сильний. Щонайменше сім балів. Завширшки він був метрів із п’ятсот. Навколо неї кружляла і шипіла строката помаранчева магма, шукаючи на металевій обшивці слабке місце.
Транспортер зітхав і скаржився, п’ятдесятирічні заклепки намагалися вискочити. Холлі тряхнула головою. Перше, що вона зробить, коли повернеться, дасть добрячого стусана Фоулі. Вона відчувала себе горішком у шкаралупці на зубах у гнома. Приреченою.