Артеміс побачив, як після ін’єкції очі ельфа сповнилися болю. На мить йому стало моторошно. Жінка. Несподівано. Жінка, як Джульєтта чи мама. Але відчуття промайнуло, і він знову себе опанував.
— Гарний постріл, — похвалив він і схилився над полонянкою. Точно, дівчина. Ще й красива. Правда, краса в неї своєрідна.
— Сер?
— Гм?
Батлер указав на ельфійський шолом. Він лежав серед листя, там, де дівчина його впустила. На ньому щось дзижчало.
Артеміс підхопив шолом за ремінець і пошукав джерело звуку.
— Ага, ось воно де, — витяг він відеокамеру, тримаючи об’єктив від себе. — Ельфійські технології. Вражає, — пробурмотів він і дістав батарею. Камера замовкла. — Ядерна енергія, якщо не помиляюся. Не можна недооцінювати наших супротивників, маємо бути обережними.
Батлер кивнув і запхав полонянку у великий мішок. Додатковий тягар, який йому доведеться нести через два поля і болото.
Глава 5: ЗНИКНЕННЯ БЕЗ ВІСТІ
КОМАНДИР Рут пускав отруйний сигарний дим. Хлопці в транспортері мало не задихнулися. Краще вже полювати на троля, ніж дихати цією гидотою.
Звісно, ніхто нічого не казав — бачили, що ще трохи, і бос вибухне.
Фоулі ж, навпаки, чи не насолоду отримував, коли виступав проти начальника.
— Ніяких вонючих цигарок! — рявкнув він, щойно Рут з’явився на порозі. — Комп’ютерам не подобається дим!
Рут вилаявся, переконаний, що Фоулі щойно вигадав про дим. Проте, командир вирішив не ризикувати і не завдавати шкоди комп’ютерам: раптом вони дійсно підвиснуть посеред важливої операції, тому загасив сигару в залишках кави і передав філіжанку гремліну, що пробігав повз.
— Ну, Фоулі, що за тривога? Краще, щоб цього разу вона була справжня!
Кентавр часто здіймав галас через зовсім банальні речі. Колись він навіть переполохався через те, що не побачив людського супутника.
— Цього разу тривога дуже добра, — запевнив його Фоулі. — Чи ліпше сказати, погана? Дуже погана.
У Рута аж у кишках забурчало, немов у жерлі вулкана.
— Наскільки погана?
Фоулі показав на зображення Ірландії на моніторі.
— Утратили зв’язок із капітаном Шорт.
— Чому це мене не дивує? — простогнав Рут і закрив обличчя руками.
— Ми цілий день не випускали її з виду над Альпами.
— Альпи? Вона полетіла над землею?
Фоулі кивнув.
— Знаю, порушення правил. Та всі так роблять.
Командир неохоче погодився. Хто б відмовився від такого виду? Він і сам якось отримав за це догану.
— Так. Давай далі. Коли ми її загубили?
Фоулі вибрав на моніторі потрібну директорію.
— Тут записи з пристрою на її шоломі. Ось Диснейленд у Парижі...
Кентавр перемотав зображення.
— Дельфіни та інші дурниці... Узбережжя Ірландії. Все спокійно. Дивіться, у неї увімкнувся локатор. Капітан Шорт перевіряє розташування магічних місць. Місце п’ятдесят сім висвічується червоним, тож вона прямує туди.
— Чому не Тара?
Фоулі гмикнув.
— Тара? Усі ельфи-хіппі Північної півкулі вистрибують зараз навколо Ліа Файл при повному місяці. Потужний захист, немов усе під водою.
— Гаразд, — процідив крізь зуби Рут. — Продовжуй.
— Як скажете. Не закривайте вуха, — і Фоулі відмотав іще кілька хвилин запису. — Ось. Цікава частина... М’якенько приземлилася, повісила крила. Холлі зняла шолома.
— Не за правилами, — утрутився Рут. — Офіцерам ЛЕП забороняється знімати...
— Офіцерам ЛЕП забороняється знімати шоломи над землею, якщо в шоломі не з’явилося дефектів, — закінчив Фоулі. — Так, командире, ми всі знаємо, що написано в книжечці з правилами. Та скажіть мені чесно, хіба ви ніколи не намагалися подихати свіжим повітрям після кількох годин у небі?
— Ні, — зізнався Рут. — А ви хто? Її хресна-фея чи щось таке? Переходьте до суттєвого!
Фоулі гмикнув у кулак. Що йому подобалося в його роботі, так це піднімати тиск Рутові. Ніхто інший на це не наважився б. Це тому що всіх інших можна було замінити. Та не Фоулі. Він збудував цілу систему, і якби хтось наважився в неї втрутитися, прихований вірус завдав би неабиякого клопоту нахабним гострим вухам.
— Суттєве. От воно. Дивіться. Раптом Холлі впустила шолом. Мабуть, він упав об’єктивом униз, бо зображення не видно. Проте звук лишився, тому зараз ви все почуєте.