— Власне, вони не працюватимуть за таких умов.
Рутові очі перетворилися на щілини, ніби він узяв експертів на приціл.
— Прошу?
— Пану доктору не вистачає глузду, — сказав Кумулус, не знайомий із темпераментом командира.
— Ме-мені не вистачає глузду? — образився Аргон, який теж зовсім нічого про Рута не знав. — А сам? Печерний ельф! Такі абсурдні інтерпретації невинних жестів!
— Невинних? Та цей хлопець — мішок нервів. Він явно бреше. Це ж і дитина зрозуміє!
Рут опустив кулак на стіл, і на полірованій поверхні з’явилася павутина тріщин.
— Мовчати!
І всі замовкли. Тієї ж миті.
— Отже, ви ті самі розумні експерти, яких прислали на це завдання. Правильно?
Парочка кивнула, не насмілившись порушити наказ мовчати.
— Можливо, для вас це справа життя і смерті, тож я хочу, щоб ви зосередилися. Зрозуміло?
Вони знову кивнули.
Рут витягнув з ока камеру.
— Перемотай, Фоулі. Майже до кінця.
Події на плівці розгорталися з неймовірною швидкістю. На моніторі Рут побіг за людиною до конференц-кімнати.
— Тут. Зупини. Можеш збільшити його обличчя?
— Чи можу я збільшити його обличчя? — хмикнув кентавр. — Чи може гном украсти павутину в павука?
— Так, — відповів Рут.
— Це було риторичне питання.
— Мені не потрібні уроки граматики, Фоулі, просто збільш зображення, гаразд?
Фоулі заскреготав зубами.
— ОК, босе. Зроблю.
Пальці кентавра забігали по клавіатурі зі швидкістю світла. Обличчя Артеміса розрослося на весь екран.
— Раджу вам послухати, - сказав Рут, хапаючи експертів за плечі. — Це вирішальний момент вашої кар’єри.
— Я особливий, — сказав рот на екрані, — бо знаю, як вийти за межі заблокованої зони.
— А тепер, — гримнув Рут, — скажіть мені, чи він бреше?
— Прокрутіть іще разок, — попросив Кумулус. — Покажіть його очі.
Арагон кивнув.
— Так, лише очі.
Фоулі натиснув на кілька клавіш, і на екрані з’явилися величезні темно-сині очі Артеміса.
— Я особливий, — сказав людський голос, — бо знаю, як вийти за межі заблокованої зони.
— То що? Бреше?
Кумулус із Арагоном перезирнулися, забувши про сварку.
— Ні, — в один голос сказали вони.
— Він каже правду, — додав біхевіорист.
— Або, — підхопив психолог, — принаймні він так уважає.
Рут промив око спеціальним розчином.
— Так я і думав. Ледь я глянув йому в очі, одразу зрозумів, що він або геній, або божевільний.
Із монітора на них дивилися холодні очі Артеміса.
— Тож, хто він? — поцікавився Фоулі. — Геній або божевільний?
Рут зняв із гачка кобуру зі своїм трьохбарельним бластером.
— Яка різниця? — кинув він, застебнувши її на поясі. — Відвезіть мене до зовнішньої лінії Е1. Здається, Фаулу відомі всі наші правила. Час їх порушити.
Глава 7: МУЛЬЧ
ЧАС познайомитися з новим персонажем. Власне, не такий він уже й новий. Ми вже зустрічалися з ним раніше, в черзі до відділка ЛЕП. Злодій-рецидивіст
Мульч Діггумс, гном-клептоман. Сумнівна особа, навіть за стандартами Артеміса Фаула. Наче в нашій історії без нього обмаль аморальних типів.
Мульч народився в типовій родині печерних гномів. Він дуже рано зрозумів, що довбати скелю — то не для нього, і можна знайти своїм талантам значно краще застосування, а саме: риття ходів і проникання до помешкань, переважно до будинків Народу Бруду. Щоправда, це означало втратити магічні здібності. Житло вважалося священним. Якщо ти порушив правило, будь готовий до наслідків. Мульч не дуже цим переймався. Не сказати, щоб він так уже й часто вдавався до магії. Що з нею робити в шахтах?
Кілька століть справи йшли дуже добре, і він навіть побудував на поверхні досить прибутковий бізнес. Але одного разу він спробував продати кубок ФІФА підземному офіцеру ЛЕП. Відтоді вдача від нього відвернулася, і його заарештовували уже двадцять разів. Загалом він провів у в’язниці триста років.
Апетит до тунелів у Мульча був неабиякий, і ці слова можна розуміти буквально. Для тих, хто не обізнаний із механізмом будування тунелів, спробую пояснити. Як і деякі представники родини рептилій, гноми-самці можуть дуже широко розкривати щелепи, що дозволяє їм перетравлювати кілька кіло землі за секунду. Неймовірний метаболізм допомагає переробити матеріал, витягуючи з нього всі корисні мінеральні речовини... і земля викидається з протилежного кінця. Чарівно.
Саме зараз Мульч нудився в кам’яній в’язниці центрального відділку ЛЕП. Принаймні робив вигляд, що йому нудно, а сам міряв камеру своїми чоботями, підбитими залізом.