Гном направив щелепи до неба, вгризаючись у дерево підлоги. Протиснувся крізь отвір і стряхнув зі штанів залишки переробленого ґрунту.
Він стояв у темній кімнаті, що було просто благословенням для гномських очей. Сонар спрямував його до неприкритого місця на підлозі. Метром ліворуч — і він мало не перекинув величезний барель італійського червоного.
Мульч знову роззявив щелепи і прогриз стіну. Приклав вуха до червоної цегли. Завмер на мить, убираючи вібрації будинку. Багато низькочастотного шуму. Десь працює генератор, по внутрішній проводці тече багато соків.
Кроки. Вгорі. Мабуть, на третьому поверсі. І близько. Скрегіт. Метал по цементу. Знову. Хтось щось будує. Або ламає.
Щось поповзло по нозі. Мульч інстинктивно ляснув долонею. Павук. Просто павук.
— Вибач, маленький друже, — сказав він сірій плямі. — Я трохи нервуюся.
Сходи були, звісно, дерев’яні. По запаху можна було сказати, що їм більше, ніж сотня років. Такі сходи рипіли, варто було на них лише подивитися. Краще за будь-які детектори для мін проти непрошених гостей. Мульч пішов під самою стіною, обережно переступаючи з ноги на ногу. Біля стіни дерево мало найбільшу опору, тому майже не скрипіло.
Не все було так просто, як можна подумати. Гномові ноги створені для копання, а не для делікатних балетних па чи балансування на сходах. Проте Мульч дістався до дверей без пригод. Пара мостин ледь чутно рипнула, але ані людське вухо, ані пристрої нічого би не помітили.
Двері були зачинені, іншого ніхто й не очікував, та для гнома-клептомана то була неважка задачка.
Мульч схопився з бороду і висмикнув жорстку волосину. Волосся гномів значно відрізняється від людського. Власне, борода і волосся були у Мульча чимось на зразок антен, що допомагали орієнтуватися в просторі й уникати небезпеки під землею. Якщо волосину висмикнути, вона одразу ж твердішала. Мульч спритно загнув кінчик волосини, і за секунду та стала зовсім твердою. Ідеальна відмичка.
Один швидкий рух, і замок здався. Лише два тумблери. Вражаючий захист. От уже ті люди ніколи не подумають, що можна вдертися до них ізнизу. Мульч ступив на паркет коридора. Усе навкруги смерділо грошима. Тут можна було добре розжитися. Як би ж то в нього був час!
Камери ховалися під архітравом. Зроблено зі смаком. Апарати спостереження кріпилися в природно затінених нішах. Пильність понад усе. Мульч трохи постояв, вираховуючи мертву точку системи. В коридорі три камери. Кожна повертається на дев’яносто градусів. Крізь них ніяк не пройти.
— Потрібна допомога? — сказав голос у вусі.
— Фоулі? — Мульч перевів погляд на найближчу камеру. — Можеш щось із ними зробити? — пошепки запитав він.
Гном почув, як пальці кентавра забігали по клавіатурі, і раптом його праве око наблизило зображення.
— Зручно, — похвалив Мульч, — І я собі таку хочу. У маленькому навушнику хмикнув голос Рута.
— Ні в якому разі, в’язню. Постанова уряду. Та й що ти з нею робитимеш у в’язниці? Роздивлятимешся стіни камери крупним планом?
— Ти такий добрий, Джуліусе. Що сталося? Заздриш, що в мене вийшло те, із чим ти не впорався?
Лайку командира зупинив Фоулі.
— Так, зрозуміло. Проста відеомережа. Навіть не цифрова. Я запишу останні десять секунд і за допомогою тарелів транслюватиму їх на кожній камері. У тебе кілька хвилин.
Мульч переступив із ноги на ногу.
— Скільки часу тобі потрібно? Я тут стою зовсім без прикриття.
— Уже готово, — відповів Фоулі. — Можеш іти. — Певен?
— Звісно. Елементарна електроніка. Я займаюся людськими пристроями спостереження з дитячого садка. Просто довірся.
«Краще вже довіритися людям, аніж консультантові ЛЕП», — подумав Мульч. Але вголос сказав:
— Добре. Іду.
Він рушив коридором. Розвів руки, немов намагався триматися за повітря, щоб стати легшим. Щоб там кентавр не зробив, воно спрацювало, тому що ніхто з Людей Бруду на сходи не вискочив і не почав розмахувати примітивною вогнепальною зброєю.
Сходи. Ага, сходи. Мульч ставився до сходів із великою пошаною. Вони були для нього немов дорогою до чогось надзвичайного. А вгорі чекала найкраща здобич. Ці сходи були особливі. Морений дуб, витончене різьблення, що характерне для стилю вісімнадцятого століття або оздоблення дуже багатих будинків. Мульч провів рукою по візерунчастій панелі. В цьому випадку, мабуть, і вік і багатство.