— От...
Легко уявити, що він сказав після того «от», і були ті слова зовсім не ввічливі. Та й тих слів Батлерові не довелося проговорити, бо саме цієї миті він вирішив відпустити гнома. А гном саме цієї миті вирішив позбутися вмісту свого кишечника.
Грудка глини вилетіла зі швидкістю гарматного ядра і впала туди, де секунду тому стояв Батлер. Якби дворецький і досі там лишався, він би втратив голову. Не дуже вдалий кінець для професіонала такого калібру. Але перетравлена земля лише зачепила його вухо. Батлер похитнувся, як фігурист на льоду, намагаючись утримати рівновагу, і гепнувся на огузок уже вдруге за недовгий час.
Коли в голові у нього прояснилося, гном зник у вирі грязюки. Батлер вирішив його не переслідувати. Померти під землею не стояло першим пунктом у його плані. Але буде інший день, подумав він. І він таки був. Але то вже інша історія.
Мульча відкинуло глибше в землю. Він пролетів кілька метрів і лише тоді зрозумів, що його вже ніхто не переслідує. Коли від смаку і запаху землі серце знову заспокоїлося, він вирішив, що настав час звернутися до плану втечі.
Гном змінив курс і попрямував до нірки кролів, яку він помітив раніше. Якщо пощастить, кентавр не проводитиме сейсмологічну перевірку на землі маєтку, бо тоді його викриють. Лишається сподіватися, що вони мають важливіші справи, ніж хвилюватися про зниклого в’язня. Якщо Джуліуса і можна було надурити, то кентавр був дуже розумним чуваком.
Внутрішній компас не зрадив, і через кілька хвилин гном відчув тендітні вібрації кролів. Відтепер час має вирішальне значення, ілюзія має бути повною. Він став гризти повільніше, обережно тицяв пальцями в м’яку глину, доки не проламав стіну тунелю. Дивився Мульч зовсім в інший бік, адже все, що він бачив, передавалося на монітори в штабі ЛЕП.
Мульч поклав долоню на землю, пальці застигли, немов величезний павук, що лежить догори ногами. Довго чекати не довелося. Через кілька секунд він відчув ритмічні стрибки кроля. Не встигла тварина торкнутися руки, пальці зімкнулися навколо її шиї. Бідолашний пухнастик не мав жодного шансу.
«Вибач, друже, — подумав гном. — Якби можна було якось інакше...»
Він витяг труп кроля через дірку, розімкнув щелепи і заверещав:
— Допоможіть! Допоможіть!
Зараз він має бути дуже уважним. Однією рукою він загрібав землю і посипав собі голову. Іншою витяг із лівого ока іридокамеру і вставив в око кроля. Враховуючи темряву і грудки землі, що на нього сипалися, підміну майже неможливо помітити.
— Джуліусе! Будь ласка, допоможи мені.
— Мульче! Що відбувається? Відрапортуй!
Відрапортуй? Гном скептично хмикнув. Навіть у кризисну хвилину командир не міг позбутися протокольних звичок.
— Я... А-а-а... — гном застогнав востаннє і замовк.
Може, трохи мелодраматично, але Мульч ніколи не міг утриматися від театральних ефектів. Із жалем подивившись востаннє на умираючого кролика, він розкрив щелепи і став гризти у південно-східному напрямку. Знову вільний!
Глава 8: ТРОЛЬ
РУТ подався вперед і рявкнув у мікрофон:
— Мульче! Що відбувається? Відрапортуй!
Фоулі гарячково забігав пальцями по клавіатурі.
— Ми втратили радіозв’язок. І рух також не фіксується.
— Мульче! Поговори зі мною, дідько тебе забирай.
— Перевіряю його стан... Ого!
— Що? Що таке?
— Серце в нього геть сказилося. Б’ється, як у кроля...
— У кроля?
— Ні, зачекайте...
— Що? — видихнув командир. Він боявся почути те, що вже знав.
Фоулі відкинувся на спинку.
— Воно зупинилося. Серцебиття не фіксується.
— Певен?
— Монітори не брешуть. Через іридокамеру можна спостерігати за всіма процесами життєдіяльності. Немає жодного сигналу. Його не стало.
Рут не міг повірити. Мульч Діггумс. Він завжди був у його житті. Не стало? Неможливо.
— Знаєш, Фоулі, а йому вдалося. Він знайшов копію Книги, підтвердив, що капітан Шорт жива.
Брови Фоулі зійшлися на переніссі.
— От хіба...
— Що? — до Рута знову повернулися підозри.
— На якусь мить... Майже перед самим кінцем його серце билося ненормально швидко.
— Може, якесь порушення.
Це кентавра не переконало.
— Сумніваюся. В хибному організмі хиб бути не може.
— Яке іще пояснення ти можеш запропонувати? У тебе ж лишається камера, еге ж?
— Так. На мертвому оці, це вже точно. В мозку не фіксується жодної електричної іскри. Камера працює від власної батареї.
— Ну от. Яке іще може бути пояснення?