Рут підвівся зі стільця, відчинив двері, щоб запустити трохи повітря. В кімнаті анітрохи не посвіжішало. Адже і повітря підкорялося правилам зупинки часу. Жодна молекула не змогла вилетіти за межі блокади, не кажучи вже про людського хлопчика.
Біля порталу щось відбувалося. Щось рухалося. Підтягувалися офіцери. Очолював процесію Каджон, і всі вони крокували сюди. За ними їхало щось величезне.
— Що це таке? — незадоволено запитав він. — Проблеми?
Обличчя Каджона було блідим, але рішучим.
— Ні, Джуліусе. Кінець цирку.
Рут кивнув.
— Бачу. А це клоуни?
Із-поза дверей визирнув Фоулі.
— Вибачте, що втручаюся в метафоричну розмову про цирк, але що в біса тут діється?
— Так, лейтенанте, — сказав Рут і кивнув на загони. — Що в біса тут діється?
Каджон зібрав усю свою хоробрість і глибоко вдихнув:
— Я вирішив задіяти нижчі елементи, Джуліусе. — Факт?
— Так. Ти вирішив звернутися до істоти, що втратила магію. Тож я маю намір зробити те саме.
Рут небезпечно посміхнувся.
— Ні до кого ти не звернешся, лейтенанте. Принаймні без моєї згоди.
Каджон мимоволі відступив.
— Я звертався до Ради, Джуліусе. Вони мене підтримують.
Командир повернувся до Фоулі.
— Це правда?
— Так. Щойно повідомили по зовнішній лінії. Каджон отримав дозвіл. Він розказав Раді про вимоги щодо викупу, і про те, що ти звертався до послуг пана Діггумса. Сам знаєш, на що здатні наші старші брати, коли йдеться про золото.
Рут схрестив руки.
— Мене про тебе попереджали, Каджоне. Натякали, що ти і ножа в спину встромиш. Я не вірив. Дурнем був.
— Це стосується не лише нас. Маємо подумати про місію. У мене клітка, що містить наш єдиний шанс на успіх.
— І що ж у клітці? Ні, не кажи. Єдина немагічна істота в підземному світі. І перший троль, якого ми змогли захопити живим за ціле століття.
— Саме так. Ідеальний варіант, щоб позбутися супротивника.
У Рута почервоніли щоки: він щосили намагався стримати злість.
— Не вірю, що ти до такого додумався.
— Зізнайся, Джуліусе, що ця ідея не гірша за твою.
— Гірша. Мульч Діггумс сам зробив вибір. Він знав, що на нього чекає.
— Діггумс загинув?
Рут знову потер очі.
— Так. Здається, так. Завалило.
— Отже, це доводить, що я маю рацію. Троля так легко не завалити.
— Це ж дурна тварюка! Як може троль виконувати накази?
Каджон посміхнувся. Він аж сяяв щойно набутою впевненістю.
— Які накази? Ми просто покажемо йому на будинок і втечемо. Гарантую, що всі ті люди благатимуть нас повернутися і врятувати їх.
— А що стосовно мого офіцера?
— Повернемо троля під замок ще до того, як капітану Шорт загрожуватиме небезпека.
— Можеш дати гарантії?
Каджон замовк.
— Це можливість, якою я хотів би... Рада хотіла б скористатися.
— Політика, — сплюнув Рут. — Для тебе все це політика, Каджоне. Медалька на грудях на шляху до місця в Раді. Мене від тебе нудить.
— Хай би там як, але ми продовжуємо операцію. Рада призначила мене відповідальним командиром, тож якщо ти не можеш змиритися з фактом, відійди і не заважай.
Рут зробив крок убік.
— Не хвилюйся, командире. Не хочу мати нічого спільного із цією різаниною. Усі лаври дістануться вам.
Каджон продемонстрував свою найщирішу посмішку.
— Джуліусе, що б ти собі не думав, я піклуюся лише про інтереси Народу.
— Особливо одного представника.
Каджон вирішив припинити розмову.
— Я більше не хочу тебе слухати. Кожна секунда нашої розмови — згаяний час.
Рут глянув прямо йому в очі.
— Тож маємо шістсот згаяних років, еге ж, друже?
Каджон не відповів. Що він міг сказати? Амбіції мають свою ціну. Цього разу він заплатив дружбою.
Він повернувся до команди вірних йому офіцерів.
— Тягніть клітку до будинку. Не відкривайте, доки не отримаєте моєї команди.
Він пройшов повз Рута, намагаючись дивитись куди завгодно, аби не в очі колишнього друга. Та Фоулі не міг так просто його пропустити.
— Гей, Каджоне.
Свіжоспеченому командирові такий тон не сподобався. Першого ж дня!
— Думай, що кажеш, Фоулі. Незамінних працівників не буває.
Кентавр фиркнув.
— Авжеж. Але ж ви казали щось про політику.
Каджон мимоволі зацікавився.
— Я знаю, що якби справа стосувалася мене, — продовжив Фоулі, — і я мав би шанс, один-єдиний шанс, отримати місце в Раді, я б не довірив своє майбутнє тролеві.