Раптом уся щойно набута Каджонова впевненість перетворилася на пару. Він зблід, витер із лоба піт і побіг до клітки.
— Побачимось завтра, — кинув йому вслід Фоулі. — Прибиратимеш у мене сміття.
Рут розреготався. Уперше його розсмішив жарт Фоулі.
— Добрий ти чоловік, Фоулі, — посміхнувся він. — Улучив саме туди, де болить, — в амбіції.
— Дякую, Джуліусе.
Посмішка зникла швидше, ніж обсмажені слимаки в їдальні ЛЕП.
— Я тебе попереджав щодо Джуліуса, Фоулі. Активуй зовнішню лінію. Хочу бути готовим, коли плани Каджона полетять шкереберть. Підключи всіх, хто підтримує мене в Раді. Я переконаний, що на моєму боці Лоуп і Кагартез. Може, і Вінйайа. Я їй завжди подобався. Її тип.
— Жартуєте, звісно.
— Я ніколи не жартую, — сказав Рут, і його обличчя було серйозним.
У Холлі був план. Принаймні, щось на нього схоже. Оскільки вона під захистом, то може заволодіти ельфійського зброєю і руйнувати все навкруги, доки Фаул її не звільнить. І якщо при цьому зіпсується майна на кілька мільйонів ірландських фунтів, вона тільки зрадіє.
Так добре вона не почувалася вже багато років. Очі в неї сяяли від внутрішньої сили, кожен сантиметр шкіри свербів від магічних процесів. Вона вже і забула, як це приємно перебувати в такому стані.
Капітан Шорт повернула контроль над ситуацією. Вона вийшла на полювання. Саме цього вона і навчалася. На початку цієї історії перевага була на боці Народу Бруду. Але тепер ситуація змінилася. Вона була мисливцем, а вони — здобиччю.
Холлі піднімалася парадними сходами, видивляючись дворецького. Зіткнутися з ним аж ніяк не хотілося. Якщо кремезні пальці дістануться її черепа, можна прощатися з життям, і байдуже, в шоломі ти чи ні. Якщо вона взагалі знайде шолома.
Величезний будинок нагадував мавзолей: жодних ознак життя, усі кімнати зачинені. Портрети, здатні налякати будь-кого. На кожному зображенні — очі Фаулів, недовірливі та блискучі. Холлі вирішила, що коли поверне свій «Нейтріно-2000», випалить геть усі очі. Може, це і низька помста, але повністю виправдана, враховуючи, що їй довелося здолати через Артеміса Фаула.
Вона швидко злетіла сходами. Із-під останніх дверей у коридорі сочилося бліде світло. Холлі приклала долоню до підлоги, відчула вібрацію. Так, там хтось є. Крики і кроки. Прямує сюди.
Холлі відскочила, притиснулася до оксамитових шпалер. Саме вчасно. Крізь неї промчала якась велика постать і кинулася коридором, обдавши ельфійку вітром.
— Джульєтто! — крикнув чоловік, і ім’я сестри ще довго крутилося в повітрі, навіть після того, як дворецький зник.
«Не хвилюйся, Батлере», — подумала Холлі. Вона насолоджується переглядом боїв. А відчинені двері так і запрошують її до кімнати. Холлі протиснулася всередину, доки механічна рука не зачинила їх перед самим її носом.
На неї чекав Артеміс Фаул, озброєний протизахисним фільтром, умонтованим у сонцезахисні окуляри.
— Доброго вечора, капітане Шорт, — почав він. Упевненості йому не бракувало. — Ризикну сказати банальність, але я чекав на тебе.
Холлі не відповіла, навіть не подивилася йому в очі. Замість того вона оглянула кімнату, перевіривши кожну поверхню.
— Звісно, ви маєте виконувати наказ, який отримали напередодні...
Але Холлі його не слухала, вона кинулася до сталевої полиці, прикрученої до стіни.
— Отже, ситуація майже не змінилася. Ви моя полонянка.
— Так, так, так, — пробурмотіла Холлі, проводячи пальцями по рядам конфіскованої у ельфів зброї. Вона вибрала шолом і натягла його на загострені вуха. Клацнув пневматичний замок, і шолом щільно обхопив череп. Вона в безпеці. Будь-які накази, отримані тепер від Фаула, нічого не означатимуть. Автоматично активувався мікрофон. Зв’язок було поновлено.
— ...на обертових частотах. Трансляція на обертових частотах. Холлі, якщо ти мене чуєш, знайди сховище.
Холлі впізнала голос Фоулі. Хоч щось знайоме в цьому божевіллі.
— Повторюю. Знайди сховище. Каджон нацькував...
— Щось таке, що я маю знати? — поцікавився Артеміс.
— Тихо, — цикнула на нього Холлі, занепокоєна тоном, яким Фоулі передавав повідомлення.
— Повторюю. Вони нацькували троля, щоб відволікти увагу і звільнити тебе.
Холлі спохмурніла. Отже, накази віддавав Каджон. Погані новини.
— Знаєш, неввічливо ігнорувати господаря.
Холлі огризнулася:
— З мене досить.
Вона стиснула пальці в кулак. Артеміс навіть не поморщився. Чому б це? Батлер завжди встигав перехопити удар. Раптом щось привернуло його увагу. На зображенні з камери першого поверху він побачив чоловічу фігуру. Батлер.