Ціллю, звісно, було золото. Потрібно було його привласнити. Здається, Народ такий самий жадібний до дорогоцінного металу, як і люди. Кожний ельф має свою схованку, але ненадовго, Артеміє про це подбає. Скоро принаймні одна з цих істот блукатиме світом із порожніми кишенями.
Через вісімнадцять годин міцного сну і легкого сніданку Артеміс засів у кабінеті, який успадкував від батька. Кімната була оформлена в традиційному стилі — темний дуб, полиці від підлоги до стелі, — та Артеміс нафарширував її найсучаснішими комп’ютерними технологіями. Куди не глянь, усюди стояли Макінтоші, поєднані один з одним. На одному було відкрито сайт CNN, зображення з якого передавалося на чорну стіну через спеціальний проектор.
Батлер уже був на місці та витягував диски з дисководів.
— Вимкни всі, крім Книги. Мені потрібна тиша.
Слуга розгубився. Сайт CNN не вимикався майже рік. Артеміс був переконаний: рано чи пізно він почує в новинах, що батька врятовано. І наказ вимкнути комп’ютер означав, що хлопець урешті-решт здався.
— Усі?
Якусь мить Артеміс пильно вдивлявся в стіну.
— Так, — рішуче сказав він. — Усі.
Батлер дозволив собі вільність і поплескав свого працедавця по плечу, потім знову повернувся до роботи. Артеміс хруснув пальцями. Час робити те, що в нього виходило найкраще, — планувати темні справи.
Глава 3: ХОЛЛІ
ХОЛЛІ Шорт лежала в ліжку і мовчки курила. Нічого надзвичайного. Утім, лепрекони не відрізняються екстравагантністю. Та зараз настрій у Холлі був винятково поганий, навіть для ельфа. Технічно вона була ельфом, тобто, правильно кажучи, міфічною істотою. Була вона і лепреконом, така вже її робота. Мабуть, краще описати її зовнішність, ніж читати лекції з ельфійської генеалогії. У Холлі Шорт була шкіра горіхового кольору, золотаво-каштанове коротко підстрижене волосся і карі очі. Ніс нависав гачком, а губи були пухкенькі, немов у янголятка, і не дивно, бо ж Купідон доводився їй прапрадідусем. Матуся була європейським ельфом з темпераментом відьми й осиною талією. Холлі теж мала струнку постать, довгі тоненькі пальці, якими так зручно було тримати електричний кийок. І, звісно, загострені вуха. Зріст у Холлі був рівно метр, і вона недобрала лише один сантиметр до середнього ельфійського зросту. Проте й один сантиметр може мати велике танення, якщо в тебе не дуже багато переваг.
Причиною поганого настрою Холлі був командир Рут. Власне, він став єдиною причиною неспокою з її першого дня. Командир вирішив сприйняти призначення першої жінки-офіцера у свій взвод Рекона як власну образу. Офіцерам Рекона діставалися найнебезпечніші завдання, тому Рут уважав, що дівчині тут аж ніяк не місце. Що ж, йому довелося звикнути до іншої думки, адже Холлі Шорт не мала ніяких намірів рахуватися з ним або з кимось іще.
Іншою причиною роздратування, хоча сама Холлі ніколи б у цьому не призналася, був Ритуал. Вона мала виконати його кілька місяців тому, але на це якось не вистачало часу. А якщо Рут дізнається, що рівень магії у неї понизився, він негайно переведе її до Відділу Дорожнього Руху.
Холлі сповзла з матрацу і попленталася в душ. Ось одна із переваг того, що живеш близько до ядра Землі, — завжди є гаряча вода. Звісно, немає денного світла, та це не дуже велика ціна за спокій. Підземний світ. Остання зона, де ще немає людей. Що може бути краще, ніж повернутися додому після довгого робочого дня, вимкнути захист і зануритись у грязьову ванну з бульбашками. Ото щастя.
Ельфійка одягнулася, застібнула темно-зелений комбінезон аж до самого підборіддя і натягла шолом. Форма у ЛЕПреконів була гарненька. Зовсім не схожа на ті жахливі костюми, що доводилося носити в давні часи. Черевики з пряжками і панталони! Вигадали ж таке. Не дивно, що в людському фольклорі лепрекони такі дивакуваті. Та краще вже так. Якби Народ Бруду знав, що слово лепрекон, власне, походить від ЛЕПрекону, елітного підрозділу Легитимної Ельфійської Поліції, вони б зі шкіри вилізли, аби знищити всіх. Тож краще лишатися непримітними, і нехай люди будуть у блаженному невіданні.
Місяць уже піднявся над поверхнею, тож на сніданок часу не лишилося. Холлі захопила з холодильника залишки смузі з кропиви і випила в тунелі. На магістралі, як зазвичай, панував хаос. Літаючі істоти закупорили головну смугу, немов камінці — шийку пляшки. Не менше проблем створювали гноми зі своїми пакунками. Вони заполонили цілі дві смуги. Усюди, де була хоч краплина вологи, копирсалися зачаровані жаби, що лаялися, як останні моряки. Цей вид земноводних створили як жарт, утім вони поширилися, немов епідемія. Хтось через це втратив свою чарівну паличку.