Холлі окинула поглядом увесь той розгардіяш, що вона накоїла. Ну й наламала ж вона дров! Гірше, ніж у Гамбурзі. Корч із неї сім шкур здере. Краще вже ще одна сутичка з тролем. На її кар’єрі тепер можна поставити крапку, це точно. Але раптом усе це видалося їй таким неістотним, бо жахливо боліли ребра, а тут іще накотився кошмарний головний біль, від якого вона мов осліпла. Відпочити б, хоч одну мить, щоб бадьорою зустріти Корча з його Швидким реагуванням…
Капітан Куць не стала навіть шукати собі стільця. Вона просто дозволила ногам підігнутися й повільно опустилася на підлогу, вкриту лінолеумом у шахові квадрати.
Прокинутися й побачити перед собою булькату пику командувача Корча — чим не кошмар? Холліні повіки затріпотіли, очі розплющилися, і на мить їй здалося, ніби у вибалушених очах начальства промайнула тінь тривоги. Тривоги за неї! Вона могла б заприсягтися в цьому. Але цей вираз де й подівся, бо на зміну йому повернулася звична лютість, від якої Корчеві баньки витріщилися ще дужче.
— Капітане Куць! — гаркнув він без будь-якого милосердя до її болючої голови. — Що це тут, в ім’я здорового глузду, скоїлося?
Хитаючись, Холлі насилу зіп’ялася на ноги.
— Я… Тобто… Та тут… — Слова ну ніяк не хотіли складатися в речення.
— Ти не підкорилася прямому наказу. Я ж наказав тобі лишатися на місці! Чи ти не знаєш, що нам заборонено входити до людських осель без запрошення?
Холлі труснула головою, щоб в очах хоч трохи посвітлішало.
— Я отримала запрошення. Дитина покликала на допомогу.
— Дуже непевне виправдання, капітане Куць.
— Є прецеденти, пане. «Капрал Груб проти Держави». Суд присяжних дійшов висновку, що заклики про допомогу, які викрикувала жінка, що потрапила в пастку, можна було витлумачити як запрошення увійти в дім. Та й ви всі зайшли ж сюди. Це означає, що й ви прийняли запрошення.
— Гмм, — з сумнівом гмукнув Корч. — Що ж, тобі ще добряче поталанило. Все могло обернутися куди гірше.
Холлі Куць роззирнулася довкола. Куди ще гірше? Чи не все в цьому закладі було потовчене на гамуз, і сорок людей лежали на підлозі без тями. Техніки прикріплювали електроди для стирання пам’яті до скронь помлілим відвідувачам ресторану.
— Ми спромоглись ізолювати цю ділянку, попри те, що півміста гамселить кулаками у двері.
— А діра в мурі?
— Поглянь сама, — посміхнувся Корч.
Холлі озирнулася. Техніки Швидкого реагування підключили до місцевої електромережі голографічний пристрій і тепер проектували на вилам зображення непошкодженого муру. Голограми дуже добре годяться на тимчасове латання, але надовго їх не ставлять, бо пильне око швидко виявляє підробку. Коли б придивитися до муру зблизька, то можна було помітити, що латка трохи просвічується і точно повторює сусідню ділянку. В цьому випадку видніли дві однакові ділянки з такою самою павутиною тріщин та двома репродукціями однієї й тієї самої картини Рембрандта. Але люди всередині ресторанчика були нездатні розглядати стіни, а на той час, коли вони попрокидаються, спеціалісти з Телекінетичного відділу вже все відновлять, і сьогоднішня надзвичайна подія буде цілковито стерта з людської пам’яті.
До зали вбіг поліціянт зі Швидкого реагування.
— Командувачу!
— Що там, сержанте?
— Там людська істота, пане. Відключите не подіяв на неї. Вона прямує сюди. Зараз буде тут, пане!
— Захисні екрани! — гаркнув Корч. — Усім звести!
Холлі старалася. Щосили старалась. Але нічого не виходило. Її чари десь поділися, мов і не було. Із туалетної кімнати вийшло маленьке хлоп’я із заспаними очима. І пухким пальчиком тицьнуло просто в Холлі.
— Чао, фоллетта («Привіт, феєчко»), — мовило воно, а тоді видерлося батькові на коліна й заснуло.
Постать Корча замерехтіла й повернулася у видимий спектр. Командувач розлютився ще дужче, якщо таке взагалі можливе.
— Що з твоїм захисним екраном, Куць?
Холлі ковтнула слину.
— Це все від стресу, командувачу, — з надією пояснила вона.
Але Корча вже годі було обдурити.
— Ти збрехала мені, капітане! У тебе закінчилась чарівна сила!
Холлі тільки головою кивнула.
— Як давно ти востаннє виконувала Ритуал?