— Де ти? Покажись!
Невидима людина засміялася. Сміх неприродною луною розкотився по просторій камері.
— О ні. Ще рано, мій чарівний друже. Але незабаром я покажуся. І, повірте, ви не раді будете.
Корч пішов на голос. «Говори ж, говори, не замовкай!»
— Чого тобі треба?
— Гмм… Чого мені треба? Повторюю: про це ви незабаром дізнаєтеся.
Посеред камери стояв невисокий ящик, а на ньому лежав «дипломат». Відкритий «дипломат».
— Нащо ти мене сюди привів?
Корч тицьнув у валізку дулом. Нічого не сталося.
— Я привів вас сюди, щоб дещо продемонструвати.
Командувач нахилився над відкритою валізкою. Всередині, на гарненькій підкладці з пінопласту, лежав плаский пакетик у вакуумній упаковці, а поруч — високочастотний передавач. А на всьому тому лежав Холлін пеленгатор. Корч застогнав. Не могла Хбллі доброхіть розлучитися зі своїм спорядженням! Жоден офіцер Корпусу цього не зробить…
— Що продемонструвати, ти, божевільна химеро?
Знову холодний сміх.
— Продемонструвати абсолютну серйозність моїх намірів.
Тут би Корчеві подбати про власну безпеку, але він надто вже потерпав за Холлі.
— Якщо ти завдав шкоди бодай кінчикові вуха мого офіцера…
— Вашого офіцера? Ого, нас вшанувало своїм візитом високе начальство! Яка честь! Ну то що ж — тим краще до вас дійде сенс мого послання.
У Корчевій голові зателенькав дзвіночок тривоги.
— Якого ще послання?
Голос, що долинав з алюмінієвої, решітки динаміка, лунав суворо, мов ядерна зима.
— Ось воно: ви, мій чарівний чоловічку, повинні затямити, що мене слід сприймати серйозно. А зараз будьте ласкаві придивитися уважніше до пакета.
Командувач уважно придивився. Ну, звичайний собі пакет. Плаский, всередині речовина, схожа на замазку — чи на… О ні!
Під оболонкою моргав червоний вогник.
— А зараз тікай, лети, мій маленький ельфе! — промовив голос. — І перекажи своїм друзям привіт від Артеміса Фаула-другого.
Поруч із червоним вогником замиготіли, ритмічно поклацуючи, ще й якісь зелені значки. Корч розпізнав їх: вони вивчали такі закарлючки в Академії на уроках людинознавства. То були… цифри! І миготіли вони у зворотному порядку. Зворотний відлік!
— Д’Арвіт! — лайнувся Корч. (Перекладати це слово немає сенсу, бо воно нецензурне, а отже, його все одно викреслить цензура).
Він крутнувся на каблуках і кинувся геть: у двері, тоді коридором… А вслід йому по металевому тунелю летів глузливий голос Артеміса Фаула, відлічуючи:
— Три… Два…
— Д’Арвіт! — повторив Корч.
Зворотний шлях видався командувачеві куди довшим. Та ось, нарешті, крізь отвір відчинених дверей зарябів шмат зоряного неба. Корч увімкнув крила. Ой-ой-ой, і як тут пролетіти вузьким корабельним коридором, щоб не зачепитись за стіни! Розмах крил «Колібрі» був лиш на кілька сантиметрів вужчий.
— Один.
Одне крило таки зачепило краєм виступ труби, викресавши сніп іскор. Командувача закрутило-завертіло, але він якось зумів вирівняти політ.
— Нуль… — вимовив голос. — Ба-бах!
Усередині герметично запечатаного пакета спрацював детонатор, увіткнутий у кілограм чистого «семтексу», пластикової вибухівки. За якусь частку секунди пекельна реакція поглинула весь кисень трюму, після чого хвиля розпеченого до білини полум’я ринула шляхом найменшого опору — звісно ж, по п’ятах за командувачем Корчем.
Командувач опустив забороло й витис повний хід. До дверей лишалось якихось кілька метрів. От тільки питання: хто долетить до них перший — Корч чи вогняна куля?
Він, він долетів таки перший! Ледве встиг. Виконуючи мертву петлю, відчув, як від ударної хвилі завібрувало, заходило ходором усе його тіло. Язики полум’я лизали йому комбінезон, хапали за п’яти, але Корч летів і летів, аж поки плюснувся просто в крижану воду. Вивергаючи прокляття, випірнув на поверхню.
Над ним нависав китобій, весь охоплений стіною нищівного вогню.
— Пане командире! — пролунав у навушниках голос О’Гира. Зв’язок поновився. — Командувачу! Яка у вас там ситуація?
Корч вирвався з обіймів мокрої стихії й піднявся в небо.
— Ситуація, О’Гире, викликає у мене крайнє роздратування. Ану берись за свої комп’ютери! Я хочу знати все-все, що тільки можна довідатися, про такого собі Артеміса Фаула. Я хочу знати це негайно — принаймні ще до мого повернення на базу.