— Фоулі, — ніжно сказала вона і кинулася до нього.
Фоулі ласкаво обійняв її і від задоволення зацокав задніми копитами.
— Холлі, — сказав він, трохи її відсунувши. — Як справи?
— Багато роботи, — відповіла Холлі.
Кентавр нахмурився.
— Щось ти схудла.
— Ти, як не дивно, теж, — розсміялася Холлі.
Відколи вона його востаннє бачила, Фоулі дійсно схуд. І шкіра в нього стала сяючою і доглянутою.
Холлі потріпала його по спині.
— Гм-м, — пробурмотіла вона, — Ти користуєшся кондиціонером, не носиш капелюшки з фольги, що захищають мозок... Тільки не кажи, що в твоєму житті з’явилася якась кентавриха.
Фоулі почервонів.
— Іще рано говорити, але я сподіваюся.
Кімната від стелі до підлоги була набита електронікою. Деякі прибори були вбудовані і в підлогу, і в стелю, як, наприклад, велетенський газовий екран чи напрочуд реалістичне цифрове небо.
Фоулі дуже пишався тим, що тут було.
— У Восьмої Секції непоганий бюджет. Я отримую все найкраще.
— А як твоя стара робота?
Кентавр спохмурнів.
— Я намагався працювати із Сулом, але нічого не вийшло. Він зруйнував усе, що збудував командир Рут. Восьма Секція завербувала мене на вечірці для самотніх сердець. Вони зробили мені пропозицію, і я її прийняв. Тут мене обожнюють, не кажучи вже про велику зарплатню.
Мульч сунув свого носа в кожну шпаринку в кімнаті та розчаровано помітив, що в ній немає і крихітки їжі.
— І на мишаче каррі ти не витрачаєш жодної копійчини?
Фоулі скептично оглянув вкритого брудом гнома.
— Ні. Але в нас є душ. Ти ж знаєш, що це таке, Мульче?
У гнома аж борода наїжачилась.
— Знаю. І можу зрозуміти, що переді мною віслюк, щойно його побачу.
Між ними встала Холлі.
— Заспокойтеся обидва. Навіщо починати те, що лишилося в минулому? Давайте утримаємося від традиційних образ, доки не дізнаємося, де ми і чому ми тут.
Мульч задоволено опустився на кремову кушетку, прекрасно усвідомлюючи, що від брудного одягу на оббивці лишаться плями. Холлі сіла поруч, але не дуже близько.
Фоулі активував монітор на стіні і легенько торкнувся до нього, щоб відкрити потрібну програму.
— Подобаються мені ці газові екрани, — фиркнув він. — Електричні імпульси нагрівають частки до різної температури, і гази змінюють колір, утворюючи зображення. Звісно, усе набагато складніше, але я ж простим злодіям пояснюю.
— З мене зняли усі звинувачення, — заперечив Мульч, — як тобі добре відомо.
— Звинувачення не зняли, — вказав Фоулі. — їх просто визнали недоведеними. А це зовсім різні речі.
— Такі ж різні, як і кентавр із віслюком.
Холлі зітхнула. Майже як за старих добрих часів. Фоулі був технічним консультантом ЛЕП і допомагав їм у багатьох операціях, а Мульч став їхнім вимушеним помічником. Незнайомцю важко було б повірити, що насправді гном і кентавр — добрі друзі. Здається, саме таким чином самці усіх видів демонструють прихильність один до одного.
На екрані висвітилося зображення демона в натуральну величину. Замість очей у нього були щілини, а кінчики вух вінчалися шипами.
Мульч аж підстрибнув.
— Дарвіт!
— Заспокойся, — сказав Фоулі. — Картинка згенерована комп’ютером. Хоча якість неперевершена, можеш мені повірити. — Кентавр збільшив обличчя на весь екран. — Дорослий демон-самець. Після деформації.
— Після деформації?
— Так, Холлі. Демони ростуть не так, як інші ельфи. Вони дуже милі, доки не настане період статевого дозрівання. І тоді їхні тіла переживають болючий спазм, деформацію. Через вісім-десять годин вони з’являються із кокона слизу от такими демонами. До цього вони лише маленькі бісенята. Усі, крім цілителів. Ті не проходять деформацію. Замість цього у них розквітає магія. Але я їм не заздрю. Бо замість прищів і зміни настрою у цілителя в період статевого дозрівання з пальців так і сиплються блискавки. Якщо пощастить.
— А якщо не пощастить? І чому нас це повинно цікавити? — перервав його Мульч.
— Нас це повинно цікавити, бо якийсь демон нещодавно вискочив прямо в Європі, і ми не перші до нього дісталися.
— Це ми вже чули. Отже, демони повертаються з Гібрасу?
— Можливо, Холлі. — Фоулі постукав по екрану, і той розділився на маленькі секції. В кожній було зображення демона. — Ці демони матеріалізувалися на мить за останні п’ять століть. На щастя, жодний не лишився так довго, щоб його впіймали Люди Бруду. — Фоулі виділив четверту картинку. — Моєму
предкові вдалося утримати цього на дванадцять годин. На ньому був срібний медальйон, і саме був повний місяць.