— То, мабуть, були особливі умови, — сказав Мульч.
Фоулі зітхнув.
— Чи ти в школі нічого не вчив? Демони — унікальні створіння на Землі. Їхній острів, Гібрас, — велетенський уламок Місяця, що прилетів іще в тріасовому періоді, коли Місяць зіштовхнувся з метеоритом. З ельфійських малюнків у печерах і віртуальних моделей можна зрозуміти, що цей уламок потрапив у потік магми, так і прикипів до поверхні Землі. Демони — нащадки місячних мікроорганізмів, що жили всередині того уламка. Вони дуже чутливі до місячного тяжіння і навіть левітують при повному Місяці. І саме це тяжіння витягує їх з нашого виміру. Вони мають носити срібло, аби встояти проти місячної сили. Срібло — найефективніший засіб утриматися в якомусь вимірі. Золото теж допомагає, але іноді можна втратити шматочки себе.
— Ну, скажімо, ми віримо в усі ці дурниці про різні виміри і місячне тяжіння, — сказав Мульч, аби не погоджуватися з Фоулі. — Яке ми маємо до цього відношення?
— Маємо, — огризнувся Фоулі. — Якщо люди впіймають демона, за ким, на твою думку, вони полюватимуть після цього?
Знову заговорила Вінйайа.
— Ось чому п’ятсот років тому голова Ради Нан Бурде заснувала Восьму Секцію, щоб моніторити активність демонів. На щастя, Бурде була мільярдеркою, і коли вона померла, лишила увесь спадок Восьмій Секції. Саме тому тут усе таке вражаюче. Ми дуже малий підрозділ ЛЕП, але маємо все найкраще. З роками ми почали виконувати таємні місії, занадто делікатні, щоб довіряти їх звичайним підрозділам ЛЕП. Але демонологія лишається нашим пріоритетом. Уже п’ять століть найкращі голови вивчають тексти давніх демонів, намагаючись передбачити, де з’явиться наступний з них. Зазвичай наші розрахунки правильні, і ми тримаємо ситуацію під контролем. Але дванадцять годин тому в Барселоні щось скоїлося.
— Що скоїлося? — вперше запитав щось розумне Мульч.
Фоулі відкрив на моніторі ще одну папку. Більшість малюнків у ній були білі.
— Ось що скоїлося.
Мульч витріщився на зображення.
— Локальна завірюха?
Фоулі похитав пальцем.
— Присягаюся, як би я сам не любив пожартувати, я б викинув тебе звідси, піддавши копитом під славетний зад.
Мульч прийняв комплімент, милостиво кивнувши головою.
— Ні, це не локальна завірюха. Це стирання. Хтось заблокував наші скопи.
Холлі похитала головою. Скопами називали приховані радіолокатори, підключені до людських супутників.
— Отже, можна зробити висновок, що б там не відбулося в тій локальній завірюсі, воно було досить незвичне, тому що Люди Бруду дуже хочуть це приховати.
На екрані люди розбігалися від білої зони, і автомобілі врізалися в стіни.
— Людські новини повідомляють, що кілька свідків бачили, як з повітря на кілька секунд матеріалізувалась істота, схожа на ящірку. Звісно, світлин немає. Я вирахував появу демона, але вважав, що це буде метра на три ліворуч, і саме там ми налаштували проектор деформації світла. На жаль, хоча час був правильним, місце було не те. А от у того, хто подумав про стирання сигналу, з розрахунками було все гаразд.
— Отже, Артеміс нас урятував, — зауважила Холлі.
Вінйайа здивувалася:
— Урятував? Як?
— Якби не ці перешкоди, про нашого демона вже говорили б усі в Інтернеті. Ти ж і сам думаєш, що перешкоди — справа рук Артеміса.
Фоулі посміхнувся, задоволений власною хитрістю.
— Малий Арті гадає, що може мене обхитрувати. Він знає, що ЛЕП стежить за кожним його кроком.
— Хоча він і обіцяв не робити нічого поганого, — додала Холлі.
Фоулі проігнорував її слова.
— Тож Артеміс послав до Бразилії та Фінляндії людину, що відволіче нас, але ми стежили за всіма. І повір, мені це далося в копійчину.
Мульч застогнав.
— Мене зараз або знудить, або я засну. Або і те, й інше.
Вінйайа стукнула кулаком по долоні.
— Так, досить із мене цього гнома. Киньте його до камери на кілька днів.
— Ви не можете цього зробити, — заперечив гном.
Вінйайа недобре посміхнулася:
— Іще як можу. Ти не повіриш, яку владу має Восьма Секція. Тож замовкни, або слухатимеш власну луну в камері зі сталевими стінами.
Мульч закрив рота на замок і викинув ключа.
— Ми знаємо, що Артеміс був у Барселоні, — продовжив Фоулі. — І знаємо, що демон з’являвся. Хлопець був і в кількох інших місцях, де могла матеріалізуватися ця істота, але нічого не сталося. Він щось задумав.
— Чи можна бути в цьому переконаним? — запитала Холлі.
— Можна, — відповів Фоулі. Він постукав по екрану і збільшив секцію з дахом Каса Міла.