Выбрать главу

Холлі кілька хвилин дивилася на зображення, намагаючись знайти щось незвичне.

— Це будинок, спроектований Гауді, — підказав Фоулі. — Тобі подобається Гауді? Він дуже полюбляв мозаїку.

Холлі придивилася уважніше.

— О господи, — раптом сказала вона. — Не може бути.

— Але є, — розсміявся Фоулі, збільшивши части­ну мозаїчного полотна. На ній було дві фігури, що спускалися з неба. Одна була явно демоном, а інша — Артемісом Фаулом.

— Це неможливо. Будинку більше ста років.

— Час — ключ до всього, — відповів Фоулі. — Гібрас підняли над часом. Демон, якого стягнуло з острова, мандрує сторіччями, немов кочівник у часі. Тож де­мон прихопив Артеміса із собою. Може, їх і побачив хтось із помічників Гауді чи навіть сам архітектор.

Холлі зблідла.

— Ти хочеш сказати, що Артеміс...

— Ні, ні. Артеміс удома в ліжку. Ми відвели су­путник з орбіти, аби стежити за ним двадцять чоти­ри години на добу сім днів на тиждень.

— Як це можливо?

Фоулі промовчав, тож на запитання відповіла Він­йайа.

— Розкажу я, бо Фоулі не подобається в цьому зі­знаватися. Ми не знаємо, Холлі. Ця справа постави­ла багато питань, відповідей на які немає. Тому ви нам і потрібні.

— Що ми можемо зробити? Я ж зовсім нічого не знаю про демонів.

Вінйайа кивнула.

— Так, проте багато знаєш про Артеміса Фаула. Мені здається, ви підтримуєте зв’язок.

Фоулі відкашлявся і відкрив аудіофайл.

— Гей, Артемісе, — сказав голос Холлі. — У мене проблемка, і ти можеш допомогти.

— Буду радий, Холлі, — відповів голос Артемі­са. — Сподіваюся, щось складне.

— Це пов’язано з піксі, якого ми вистежуємо, але він парубок моторний.

Фоулі вимкнув запис.

— Зв’язок ви точно підтримуєте.

Холлі сором’язливо посміхнулася, сподіваючись, що ніхто не поцікавиться, звідки в Артеміса ельфійський комунікатор.

— Гаразд. Інколи я йому телефоную. Щоб не ви­пускати з виду. Заради загального добра.

— Це твоя справа, — покивала головою Вінйайа, — але нам потрібно, щоб ти з ним зв’язалася. Вирушай не поверхню і дізнайся, як йому вдалося з такою точ­ністю передбачити появу демона. Згідно з розрахун­ками Фоулі демона іще шість тижнів не буде, але нам би хотілося точно знати, де він може вискочити.

Холлі поміркувала.

— З якими повноваженнями я звертатимусь до Артеміса?

— Ви капітан, ваше старе звання. Звісно, тепер ви працюватимете на Восьму Секцію. Усе, що ви роби­тимете для нас, має лишитися в таємниці.

— Шпигун?

— Шпигун, але з дуже щедрими понаднормовими і медичною страховкою.

Холлі кивнула на Мульча.

— А мій партнер?

Гном скочив на ноги.

— Я не хочу бути шпигуном. Занадто небезпеч­но, — підморгнув він Фоулі. — Але можу бути кон­сультантом. За винагородження.

Вінйайа спохмурніла.

— Ми не можемо гарантувати Діггумсу візу на по­верхню.

Мульч знизав плечима.

— Ну і добре. Поверхня мені не подобається. За­надто близько до сонця, а шкіра в мене чутлива.

— Але ми можемо компенсувати втрату роботи.

— Не знаю, чи я готова знову надягти форму, — зітхнула Холлі. — Мені подобається працювати з Мульчем.

— Можемо вважати цю місію випробним термі­ном. Зроби це для нас. Побачиш, чи подобається тобі те, як ми працюємо.

Холлі вагалася.

— А якого кольору форма?

— Матовий чорний, — посміхнулася Вінйайа.

— Гаразд, — сказала Холлі. — Згодна.

Фоулі знову її обійняв.

— Я знав, що ти погодишся. Знав. Холлі Шорт ні­коли не відмовиться від пригоди. Так їм і казав.

Вінйайа віддала честь.

— Вітаємо на борту, капітане Шорт. Фоулі закін­чить усі формальності й видасть усе необхідне об­ладнання. Прошу встановити контакт з об’єктом якомога швидше.

Холлі відсалютувала у відповідь.

— Так, командире. Дякую, командире.

— А тепер прошу мене вибачити, маю поговори­ти з піксі, якого нам удалося ввести до гоблінської тріади. Він шість місяців носив костюм із луски і те­пер переживає кризу особистості.

Вінйайа тряхнула срібною гривою і зникла. Лише двері зачинилися за нею ледь чутно.

Фоулі потягнув Холлі з крісла.

— Мені так багато потрібно тобі показати, — ра­дісно заторохкотів він. — Ельфи тут дуже чемні, але трохи меркантильні. Вони будуть охати й ахати, але ніхто не буде з тобою таким щирим, як я. У нас є влас­ний порт для транспортерів. А яке обладнання! Ти не повіриш! Зачекай, от побачиш новий мерехтливий костюм. А шолом! Холлі, ця штука дорогу додому сама знайде. Я вбудував туди міні-рушії. Літати шо­лом не може, але може підстрибувати, якщо потріб­но. Геніальна річ!